– ТМ-62Д - у дерев'яному корпусі;
– ТМ-62Б - безкорпусна.
Міни серії ТМ-62 не остаточно споряджені. Вони являють собою заряд ВР, що розташований у корпусі, в оболонці або без корпусу, з уніфікованим гніздом під табельний підривник (ТМ-62Б). Під час зберігання гніздо закривається пластмасовою або поліетиленовою пробкою.
З наведених вище основними є міни ТМ-62М і ТМ-62ПЗ. Усі міни серії ТМ-62 - протитанкові, протигусеничні (з підривником МВШ-62 ще й протиднищеві), автоматичні, контактні, з механічними підривниками натискної дії. Крім того, всі вони у випадку встановлення із запальником МВН-72 можуть бути встановлені як неконтактні, тобто можуть спрацьовувати від дії магнітного поля танка без безпосереднього механічного контакту бойової машини з міною.
Міни серії ТМ-62 можуть установлюватись уручну, а також із застосуванням засобів механізації мінування (наземні або вертолітні). В окремих випадках, у разі застосування спеціальних комплектів, вони можуть установлюватись у вигляді керованих по проводах.
Рис. 25. Міна ТМ-62М
До складу міни входять: корпус, пробка, заряд ВР, додатковий детонатор, капронова ручка для перенесення. Міна під час підготовки додатково комплектується підривником МВЧ-62, який є основним для мін серії ТМ-62.
За своїми вагово-вибуховими характеристиками ТМ-62М є найбільш потужною з усіх протигусеничних мин, що були розроблені у Радянському Союзі. Вибух ТМ-62 здатен зруйнувати 3-6 траків, котків, пошкоджує балансир.
Вибух міни відбувається у разі натискання гусениці на підривник. Відсутність натискної кришки у ТМ-62М знижує ймовірність підриву танка на мінному полі, але в той же час підвищує стійкість міни до впливу на неї ударної хвилі вибухів зарядів розмінування.
Рис. 26. Резульат підривання протитанкової міни під танком
Таблиця 13
Основні тактико-технічні характеристики мін серії ТМ- 62
| Марка міни | Матеріал корпусу | Маса, кг | Маса ВР, кг | Тип ВР | Діаметр розмір | Висота з підривником | Тип підривника | Зусилля спрацювання |
| ΊΓΜ-62Μ | метал | 9,5-10,0 | 7,0-7,5 | ТГА тротил | 320 | 128 | МВЧ-62 МВП-62 | 150/550 |
| ТМ-62П | пласт. | 9,0-11,0 | 7,6-8,0 | ТГА тротил | 340 | 129 | МВЧ-62 МВП-62 | 120/650 |
| ТМ-62П2 | пласт. | 9,4-10,0 | 6,5-7,0 | ТГА тротил | 320 | 128 | МВЧ-62 МВП-62 | 150/650 |
| ТМ-62ПЗ | поліет. | 8,0-8,7 | 6,5-7,2 | ТГА тротил | 320 | 128 | МВЧ-62 МВП-62 | 150/650 |
| ТМ-62Т | тканина | 8,3-9,2 | 7,0-7,9 | ТГА тротил | 320 | 128 | МВЧ-62 МВП-62 | 150/650 |
| ТМ-62Д | дерево | 11,3-13,0 | 6,5-7,6 | ТГА тротил | 340/290 | 178 | МВЧ-62 МВП-62 | 175/650 |
| ТМ-62Б | б/корп. | 8,6 | 8,2 | ВВО-32 | 315 | 125 | МВЧ-62 | 175/650 |
Протитанкові мінні поля з протигусеничних мін встановлюються в три-чотири ряди щільністю 550-1000 мін на 1 км. Відстань між рядами мін береться від 10 до 40 м. Загальна глибина мінного поля може складати від 20 до 120 м.
У кожному ряду міни встановлюються одна від одної на відстані від 4 до 5,5 м. Ряди мінного поля можуть бути паралельні або непаралельні один одному.
Вручну протитанкові мінні поля з метою прикриття оборонних позицій і районів розташування особовий склад загальновійськових, артилерійських підрозділів і підрозділів спеціальних військ (крім інженерних), за відсутності впливу противника, зазвичай установлює способом стройового розрахунку.
Від польового складу мін кожний солдат підносить дві або чотири міни.
Після піднесення кожним солдатом двох мін, підрозділ (відділення, екіпаж, взвод) вишиковується на вихідній смузі в одну шеренгу з інтервалом чотири кроки (2,6-2,8 м) і розраховується на "перший-другий". За командою командира всі номери просуваються на 10-15 кроків уперед, де перші номери кладуть на відстані одного кроку ліворуч від себе по одній міні. Потім підрозділ просувається ще на 20-25 кроків уперед, де другі номери кладуть по одній міні ліворуч від себе. Після цього підрозділ просувається ще на 20-25 кроків уперед, де другі номери кладуть праворуч від себе другі міни й залишаються на місці, перші номери просуваються вперед ще на 20-25 кроків, кладуть свої другі міни праворуч від себе і також залишаються на місці.
За командою "Розпочати встановлення мін" перші й другі номери відривають лунки та встановлюють у них свої другі міни. Командири відділень (екіпажів) видають підривники, перевіряють якість установлення і правильність спорядження мін. Під час мінування остаточно спорядженими мінами після встановлення мін у лунки підривники переводяться в бойове положення.
Після встановлення других мін за командою командира підрозділу спочатку перші, а потім другі номери (коли перші порівняються з ними) підходять до раніше покладених на грунт перших мін і встановлюють їх. Після цього з початку другі, а потім і перші номери (після того, як другі порівняються з ними) виходять з мінного поля на вихідну лінію.
Командир правофлангового (лівофлангового) відділення під час установлення мін позначає кордони замінованої ділянки віхами, які знімаються під час наступного заходу на мінування.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інженерне забезпечення частин і підрозділів у бою» автора Стаховський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Застосовування рослинності й створення плям на місцевості“ на сторінці 6. Приємного читання.
