Розділ 3. Методологія формування та прийняття управлінських рішень на авіапідприємствах

Ангстремменеджмент авіапідприємств

Унікальністю процесу реалізації авторської стратегії ангстремменеджменту авіапідприємства є те, що як вище керівництво з багатою базою знань та декількома дипломами про вищу освіту (й навіть з вченими званнями), так і персонал підприємства з базою спеціальних технічних знань та практичним досвідом під час формування, прийняття та реалізації доленосних управлінських рішень, користуються в першу чергу (підсвідомо) інтуїцією. Розроблення та реалізація стратегії ангстремменеджменту на авіапідприємствах містить в собі доленосну частку участі інтуїції в процесі прийняття рішень, але науково автором розглянуто як історичне підґрунтя стратегії ангстремменеджменту (табл. 3.1), так і всі інші складові: завдання, елементи, напрямки кадрової політики (й за якими критеріями їх обрано), функції та напрямки роботи служби управління персоналом, її ресурсне забезпечення, організацію кадрового діловодства та номенклатури справ, документальне забезпечення обліку та руху персоналу, виконання професійно-кваліфікованих вимог до працівників кадрових служб, а також завдань та принципів кадрового планування в визначенні поточних, перспективних та стратегічних потреб персоналу; управління організацією джерел залучення персоналу, його добору за діловими характеристиками та професіональними якостями, використовуючи менеджмент кадрового аудиту; управління професійним розвитком персоналу та його системою професійного навчання, підвищення кваліфікації кадрів, а також поетапне управління кар'єрою авіафахівців, професійно-кваліфікованим просуванням виробничого персоналу, за показниками проведених проміжних, підсумкових та спеціальних атестацій спеціалістів та керівників; підготовкою та формуванням резерву керівників авіапідприємства, їх адаптації в підприємницькій діяльності та адаптації молодих фахівців й інших залучених працівників до виробничих режимів та умов праці; ефективним використанням персоналу та управлінням плинністю кадрів на авіапідприємстві, враховуючи особливості способів звільнення персоналу та професійну етику ділових відносин з персоналом – соціальне партнерство та соціально-трудові відносини на авіапідприємстві, а також велику роль інформаційної складової (у т.ч. уведеною автором в системі ангстремменеджменту – інтелектуальною фінансовою складовою).

Як правило, ефективне управління пов'язане з колегіальністю та спільним груповим рішенням питання всіма, хто має до нього будь-яке відношення.

Таблиця 3.1

Теоретико-історичне підґрунтя стратегії ангстремменеджменту

ВченіВнесок
Д. Белл, П. Друкер, М. Маклюен, И. Масуд, Е. ТоффлерВперше проаналізовано розвиток теорії "нового" суспільства – постіндустріального / інформаційного. В одних з перших робіт зафіксовано основні риси інформаційного (майбутнього) суспільства, а також проголошено ідею "об'єднання" свідомих та підсвідомих знань фахівців "за допомогою відповідної організації".
Кеннет EppoyВ науковій публікації американського вченого Кеннета Eppoy "Економічний сенс пізнання через практику" ("The Economic Implication of Learning by Doing") викладено точку зору про те, що в міру накопичення працівниками інтуїтивної практики та відповідного досвіду діяльність підприємства стає більш ефективною.
Майкл ПоланіВ монографії австрійського вченого Майкла Подані "Особистісні знання. На шляху до посткритичної філософії" викладено центральну концепцію менеджменту нового покоління – концепцію неявного знання (знання, яке важко вербалізувати). В основі цієї концепції показано існування двох типів знання (центрального (явного) та периферичного (неявного, прихованого). Пізніше цю концепцію покладено в основу управління знаннями, де вперше представлено перехід прихованих знань у явні.
В.М. Глушков, Ю.А. Шрейдер, Р.Ф.Пляревський, Л. С.КозачковРозроблено інформаційні основи управління неформальними знаннями. Так, робота академіка В.М.Глушкова "Безпаперова інформатика" стала джерелом діяльності розробників сучасних інформаційних технологій, а докторська дисертація Ю.А. Шрейдера "Гносеологічні особливості сучасної науки у світлі системного підходу" була присвячена проблемам штучного інтелекту та створенню експертних систем прийняття рішень.
Карл СвейбіВперше у світі в монографії "Компанія знання" розкрито процес управління знаннями.
Пітер СенгеОхарактеризовано концепцію підприємства, що навчається, тобто створює, набуває, передає та зберігає знання. Наголошено на вмінні змінювати форми поведінки, що відображають нові знання. Концепція П. Сенге базується на п'яти "уміннях": Перше "уміння" – майстерність в удосконалюванні особистості. Хоча до бізнесу приходять енергійні люди, мало ХТО 3 них досить довго залишається "на підйомі". Більшість починають берегти сили та вже до 30-40 років втрачають відданість до справи, почуття особистої значущості та наснагу. Однак лише деякі підприємства заохочують своїх співробітників у русі вперед, інші в результаті мають невикористані потенціали, даремно втрачені ресурси. Друге "уміння" – це інтелектуальні моделі. Моделі як стереотипи щодо різних управлінських ситуацій так само укорінені в людині, як і чисто побутові. Саме тому багато гарних управлінських ідей так і лишаються невтіленими у життя. Третє "уміння" – це спільне бачення. Багато керівників не надають значення тому, що їх особисте бачення розвитку підприємства не зрозуміле та не розділене всіма співробітниками. На думку П. Сенге, завдяки загальному баченню люди вчаться не тому, що їм так веліли, а тому, що їм цього хочеться. Четверте "уміння" – це групове навчання. Проте в даному випадку мова йде не тільки про тренінги чи семінари, а й про вільний обмін думками в групах – діалоги. П. Сенге вважає, що саме діалог між співробітниками приводить до таких прозрінь, які можуть бути абсолютно недоступними для кожного окремо. П'яте "уміння" – це системне мислення. Без цього всі інші уміння залишаються розрізненими прийомами, модною новинкою науки управління. При цьому життєво важливо, щоб усі п'ять "умінь" розвивалися не окремо, а системно.
І. Нонака, X. ТакеучиОхарактеризовано трансформацію знань як процес поширення знання за допомогою соціальної взаємодії формалізованого та неформалізованого знання. Під трансформацією розуміється соціальний процес, що відбувається між індивідуумами, а не в індивідуумі. Наведено чотири способи трансформації знань: 1. Перехід інтуїтивного знання у неформалізоване знання – процес соціалізації; 2. Перехід неформалізованого знання у формалізоване знання – процес екстерналізації; 3. Перехід формалізованого знання у формалізоване знання – процес комбінації; 4. Перехід формалізованого знання у неформалізоване – процес інтерналізації. Для поліпшення показників ефективності діяльності, підприємству необхідно активно трансформувати знання в усіх напрямках з метою створення нового знання. Процес соціалізації представляє процес передачі та накопичення досвіду та навичок, причому ця особливість перетворення знання полягає у тому, що процес трансформації знань відбувається без відриву від діяльності, або, як правило, у процесі діяльності. Процес екстерналізації є необхідною умовою розвитку організаційного знання, оскільки саме при даній формі трансформації знань можливе перетворення неявних знань у явні, тобто формалізоване, яке може знаходити абсолютно конкретне вираження у формі документів, моделей, технологій, ноу-хау та інших видів активів підприємства. При даній формі трансформації знань роль та значення компанії, її структури відіграє вирішальну роль, оскільки за відсутності ефективного управління знаннями неявні знання швидше за все ніколи не будуть формалізовані. Процес трансформації знань за допомогою комбінації являє собою поєднання різних положень формалізованого знання. Це процес характерний при спілкуванні співробітників один з одним, спільному обговоренні питань, листуванні. У результаті процесів, що відбуваються, змінюється конфігурація наявної структури знання, що у свою чергу може з'явитися основою створення нового знання. Інтерналізація являє собою процес трансформації формалізованих (явних знань) у знання неявні або неформалізовані. Як правило, даний вид трансформації знань є супутнім процесу навчання на практиці, коли досвід допомогою соціалізації, екстерналізації та комбінації, перетвориться у неформалізовану інтелектуальну модель. Інтерналізація, на відміну від соціалізації, відбувається навіть за відсутності сприйняття чужого досвіду. Для ефективного управління інтелектуальним потенціалом підприємству необхідно активно використовувати всі види трансформацій знань, при цьому можна акцентувати основну увагу на той чи інший вид перетворення знань залежно від специфіки діяльності, масштабу та характеру компанії. Так, соціалізація виникає та розвивається при активній взаємодії співробітників та сприяє поширенню їх досвіду й інтелектуальних моделей. Результатом соціалізації є створення дружнього знання – тобто, створення загальних інтелектуальних моделей, технічних навичок. У ході екстерналізації ініціюється активний діалог між співробітниками компанії або процес колективних роздумів, можливо, з використанням аналогій та інших методів, що дозволяють співробітникам висловити свої неформалізовані знання. Результатом екстерналізації є формування концептуального знання. Інтерналізація призводить до формування операційного знання, формування якого можливо тільки при навчанні на практиці. У процесі комбінації змінюється структура наявних інтелектуальних активів, і за допомогою освіти зв'язків між наявними та створеними знаннями, створюється нова модель або структура наявних знань підприємства. Результатом комбінації створюється системне знання.
К. АрджірісОписано теорію групового навчання, особливо навчання в психологічних умовах, максимально наближених до реальних, що є найбільш ефективним.
Р. Блейк, Дж. МутонОписано теорії стресового балансу й особливу увагу приділено балансу між виробничими та соціальними потребами.
Т. Давенпорт, Л. Прусак, Ф. ДрецкеУведено поняття "Робоче знання" та визначено знання як мінливу сукупність практичного досвіду, індивідуальних цінностей, контекстної інформації, інтуїції експертів, що забезпечує базову структуру для оцінки та об'єднання нового досвіду і нової інформації. Підкреслено, що інтуїтивні знання є вищою формою цінності інформації, вони готові до використання у прийнятті рішень та діях. Інтуїтивні знання не зводяться до інформації, а є такою базою даних, що мають лише потенційне значення у прийнятті рішень. Виділено три важливих відмінності між інформацією та знанням: • знання тісно пов'язане з його носієм; • знання складніше передати, ніж інформацію; • знання складніше зрозуміти та засвоїти.

Примітка: розроблено автором на основі [88, 113, 114, 313]

Оцінено ефективність розроблення та реалізації стратегії ангстремменеджменту у двох сферах діяльності авіапідприємства – перспективній та поточній [80, 92, 106, 111, 113]. За встановленими критеріями виокремлено типові способи прийняття рішень (табл. 3.2), що мають задіяння та визначення певних професійних й особистих якостей керівника з урахуванням його психологічних особливостей. Використано системний метод та метод експертних оцінок.

Таблиця 3.2

Типові способи прийняття рішень в системі ангстремменеджменту авіапідприємства

Спосіб прийняття рішенняХарактеристика за технологією ангстремменеджменту
1АвторитарнеРішення приймає авторитетна особа. Цей метод може призвести до досить розумних рішень, якщо до того, як його прийняти заслуховується та враховується думка всіх членів групи. Разом з тим, члени групи таке рішення не сприймають, як своє.
2Непомітне рішенняПри розробці такого рішення хтось вносить пропозицію, виникає дискусія, чіткої позиції ніхто свідомо не висуває та рішення виникає нібито само по собі, без його усвідомлення
3Рішення меншостіПри розробці такого рішення меншість вносить свої пропозиції, інші вважають, що рішення прийняли під тиском. Разом з тим, мовчання не є ознакою згоди, тому можуть виникати конфлікти.
4Компромісне рішенняУ цьому випадку приймається рішення, яке ніхто конкретно не пропонував, так зване середнє рішення.
5Рішення більшостіЦе рішення вважається демократичним та яким. Виникає воно, як правило у результаті досить серйозного обговорення та голосування, з урахуванням думки багатьох осіб.
6Рішення взаєморозумінняТаке рішення виникає у результаті дискусії, без голосування і, як правило, має досить чітке пояснення чому прийнято саме це рішення.
7Одноголосне рішенняТаке рішення є досить рідким випадком, тому що складно досягти повної одностайності.

Примітка: розроблено автором [101, 102, 111, 112]

Таким чином, стратегія ангстремменеджменту авіапідприємств гарантує ефективне прийняття управлінських рішень навіть у випадках паніки або неповної інформаційної бази знань. У випадку, коли проблем більше, ніж реально можна розв'язати, стратегія визначає їх пріоритетність. При цьому обираються найбільш та найменш важливі, для яких встановлюються різні терміни реалізації та прогнозуються супроводжуючі ризики, про що мова піде у параграфі 3.2.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ангстремменеджмент авіапідприємств» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Методологія формування та прийняття управлінських рішень на авіапідприємствах“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Теоретико-методологічні основи формування та прийняття управлінських рішень в системі ангстремменеджменту авіапідприємств

  • Ангстремменеджмент як чинник формування та прийняття управлінських рішень на підприємствах

  • Концепція формування та прийняття управлінських рішень в системі ангстремменеджменту підприємств

  • Висновки за розділом 1

  • Розділ 2. Аналізування процесу формування та прийняття управлінських рішень на авіапідприємствах

  • Дослідження інформаційного забезпечення процесу формування та прийняття управлінських рішень на підприємствах

  • Аналізування інституційних чинників і моделей формування та прийняття управлінських рішень на підприємствах

  • Висновки за розділом 2

  • Розділ 3. Методологія формування та прийняття управлінських рішень на авіапідприємствах
  • Прогнозування ризиків при формуванні та прийнятті управлінських рішень на авіапідприемствах

  • 3D-моделювання управлінських рішень в системі ангстремменеджменту авіапідприємств

  • Висновки за розділом 3

  • Розділ 4. Інструменти формування та прийняття управлінських рішень на авіапідприємствах

  • Побудова захисних функцій ангстремменеджменту при запобіганні захоплення та банкрутства авіапідприємств

  • Нейромережеве моделювання відносної ефективності управлінських рішень при ангстремменеджменті авіапідприємств

  • Забезпечення економічної стійкості авіапідприємств в системі ангстремменеджменту

  • Висновки та розділом 4

  • Розділ 5. Соціально-економічна ефективність управлінських рішень в системі ангстремменеджменту авіапідприємств

  • Програмування забезпечення соціально-економічної ефективності управлінських рішень на авіапідприємствах з урахуванням стадій життєвого циклу

  • Удосконалення інституційного та інформаційного забезпечення ангстремменеджменту авіапідприємств

  • Установлення комплексу соціальних та економічних ефектів функціонування ангстремменеджменту підприємства у їовнішньому середовищі

  • Висновки за розділом 5

  • Висновки