Синдроми 1-го рівня:
Синдроми 2-го рівня:
Синдроми 3-го рівня:
Вихідні синдроми:
Обробка вихідних синдромів:
Таблиця 4.11
Значення груп показників відповідних завдань відносної ефективності прийняття управлінських рішень в системі ангстремменеджменту авіапідприємств
| 0.201 | 0.479 | 0.137 | 0.349 | 0.167 | 0 |
| 0.280 | 0.354 | 0.370 | 0.373 | 0.307 | 10 |
| 0.434 | 0.408 | 0.697 | 0.384 | 0.531 | 20 |
| 0.601 | 0.210 | 0.827 | 0.577 | 0.567 | ЗО |
| 0.905 | 0.241 | 0.760 | 0.904 | 0.335 | 40 |
| 0.972 | 0.310 | 0.858 | 0.830 | 0.337 | 50 |
| 0.998 | 0.899 | 0.990 | 0.399 | 0.945 | 60 |
| 0.999 | 0.742 | 0.999 | 0.406 | 0.993 | 70 |
Примітка: розраховано автором на основі результатів нейромережевої моделі
Отримано залежність відносної ефективності системи управління від показників, що впливають на прийняття управлінських рішень, й відображено на рис. 4.2.
Рис. 4.2. Залежність відносної ефективності прийняття управлінських рішень від показників
На основі даної графічної залежності автором проаналізовано відносну ефективність прийняття управлінських рішень в системі ангстремменеджменту авіапідприємства: в діапазоні рівня ефективності від 0 до 30 балів система управління малоефективна.
Зростання ефективності забезпечується збільшенням відповідності більш важливих рішень цілям авіапідприємства та інтересам людей, можливостям оперативного управління ходом реалізації таких рішень і професіоналізму керівників, що приймають рішення в умовах зниження невизначеності до мінімального рівня. Така система управління характерна для планово-адміністративного господарювання [79].
Рівень відносної ефективності прийняття управлінських рішень на підприємстві від 30 до 60 балів відповідає показникові ринкової економіки.
На початковому етапі із збільшенням ризику в умовах невизначеності професіоналізм керівника, його досвід в прийнятті УР знижуються в порівнянні з плановою економікою. Керівник не може прийняти УР, в повній мірі відповідне цілям авіапідприємства та його внутрішнім вимогам, оскільки йому
доводиться часто діяти в абсолютно незнайомих ситуаціях. Але загалом ефективність прийняття УР все одно збільшується, оскільки зростає рівень інерційності системи управління та складність проблем, що вирішуються. Далі ефективність прийняття УР збільшується з різким зростанням міри ризику. Нарівні з цим повинен зростати і професіоналізм керівництва з метою успішного розв'язання важливих і складних проблем, що задовольняють в достатньому об'ємі внутрішні вимоги авіапідприємства. У зв'язку із збільшенням ризиків різко знижується рівень інерційності системи управління підприємством і зростають вимоги до гнучкості системи управління [89].
При рівні відносної ефективності прийняття управлінських рішень від 60 балів і вище система управління суперефективна.
Дуже складні та важливі проблеми вирішуються за рахунок максимального управлінського потенціалу під час прийняття управлінських рішень, коли ці рішення повністю відповідають цілям підприємства й інтересам штату. Така суперефективна система прийняття управлінських рішень може існувати тільки на "ідеальному" підприємстві, в умовах різкого зниження ризику та невизначеності, а також збільшення можливості оперативного управління ходом реалізації управлінських рішень.
Отримавши, таким чином, модель прийняття управлінських рішень в системі ангстремменеджменту авіапідприємств, керівник може визначати ефективність кожного наступного рішення. Розраховуючи вхідні дані та значення факторів, що впливають на нього, вирішувати ефективність реалізації даного рішення.
Утворення методології ангстремменеджменту авіапідприємств полягає, насамперед, у забезпеченні максимального рівня ефективності прийняття управлінських рішень керівниками авіапідприємств та менеджерами з безпеки польотів, особливо у надзвичайно критичних умовах та незапрограмованих ситуаціях. У межах сьогодення, за умови існуючої техногенно-інформаційної економіки, закономірності утворення технології ангстремменеджменту авіапідприємств тісно пов'язані із прогнозуванням та моделюванням за допомогою нейронних мереж та об'ємних 3D-моделей.
Нейронні мережі – це адаптивні системи для оброблення та аналізування даних, які являють собою математичну структуру, що імітує деякі аспекти роботи людського мозку та демонструють такі його можливості, як здатність до неформального навчання, здатність до узагальнення та кластеризації некласифікованої інформації, здатність самостійно будувати прогнози на основі вже пред'явлених часових рядів [82, 98]. Головною їх відмінністю від інших методів, наприклад таких, як експертні системи, є те, що нейромережі в принципі не потребують раніше відомої моделі, а будують її самі тільки на основі пропонованої інформації. Саме тому нейронні мережі та генетичні алгоритми увійшли до практики всюди, де потрібно вирішувати завдання прогнозування, класифікації, управління (у даному дослідженні: ангстремменеджменту) – іншими словами, в області людської діяльності, де погано йде алгоритмізація. Нейронні мережі є адаптивними системами автоматизації для вирішення негайних проблем або постійної діяльності групи кваліфікованих експертів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ангстремменеджмент авіапідприємств» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нейромережеве моделювання відносної ефективності управлінських рішень при ангстремменеджменті авіапідприємств“ на сторінці 7. Приємного читання.
