дення в суміш, вологості суміші, її температури тощо.
Пластична міцність структури з використанням результатів випробувань пластифікованої суміші методом конічного пластометра (рис. 121) визначається за формулою
(7.1)
де- стала конуса,
:
Р – навантаження на коше:
Н- глибина занурення конуса в суміш.
Рисунок 121 – Схема вимірювання пластичної міцності суміші за методом конічного пластометра
Глибина занурення конуса визначається при сталій рівновазі. тобто коли швидкість занурення конуса стає рівною нулю. Пластична міцність зазвичай зменшується зі збільшенням вмісту пластифікатору, а також зі зменшенням його концентрації (збільшенням вологості) (рис. 122).
Зменшення розміру частинок твердої фази і пов'язане з цим підвищення питомої поверхні порошків приводять до значного збільшення пластичної міцності (рис. 122. З, 4). Підвищення пластичної міцності сумішей на основі більш дисперсних порошив зумовлене збільшенням числа зв'язків між твердою і рідкою фазами в одиниці об'єму і зменшенням товщини прошарків пластифікатору між частинками пороши. Аналогічна залежність спостерігається при збільшенні питомої поверхні, пов'язаної з формою частинок.
Чим більшій фактор форми (). тим вища пластична міцність суміші.
Рисунок 122 – Залежність пластичної міцності пластифікованих сумішей віл вмісту пластифікатору (розчину сополіаміду в спирті) за його концентрацій, %
За інших рівних умов важливе значення має вологість сумішей, у яких використовуються пластифікатори у вигляді розчинів. Зазвичай оптимальна кількість вологи для різних сумішей лежить у межах 10-16 %. При цьому вони мають пластичну міцність. При нижчій вологості суміші стають непластичними, а при вищій – формуються за малого тиску, що не забезпечує заданої та рівномірно розподіленої щільності виробів.
Для сумішей, що містять термопластичні пластифікатори, важливе значення має температура. Пластична міцність сумішей зі збільшенням температури зменшується. При використанні парафіну як пластифікатору на наведених залежностях спостерігається перегин за температури 35 °С, що пояснюється зміною кристалічної форми парафіну за цієї температури. У зв'язку з тим, що в інтервалі температур 35-45 °С пластична міцність змінюється незначно, цей температурний інтервал можна вважати оптимальним. За вищої температури відбувається надмірне розрідження парафіну і його плавлення. В результаті суміш втрачає свої властивості пластичності.
В'язкість пластифікованих сумішей залежить від швидкості переміщення і характеризується пластичною в'язкістю, тобто в'язкістю за великих швидкостей деформації, коли рівноважна структура в суміші не встигає відновлюватися. У разі визначення пластичної в'язкості з допомогою віскозиметрів капілярного типу її розраховують так:
(7.2)
де R, І- відповідно радіус і довжина капіляра віскозиметра;
G – секундна витрата маси;
- відповідно діюче і граничне значення тиску, за якого виникає рух суміші.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і технологія пресування порошкових матеріалів» автора Степанчук А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мундштучне та інжекційне формування“ на сторінці 2. Приємного читання.
