Пресування (формування) в практиці порошкової металугії є процесом, в результаті якого порошкове тіло набуває заданих форми і розмірів, а також властивостей міцності, які необхідні для подальшої маніпуляції з ним при транспортуванні, механічній обробці і спіканні. Пресування – одна з найбільш відповідальних операцій при виготовленні виробів методом порошкової металургії. Суть пресування полягає в тому, що порошок за одним із варіантів поміщається в прес-форму або в оболонку (рис. 1) і піддається зовнішній дії тиску.
Перетворення сипкого порошкового тіла на компактне, яке має певну міцність, відбувається за рахунок схоплювання, прилипання, механічного зчеплення або склеювання частинок порошку одна з одною у разі введення зв'язуючого.
При цьому в процесі ущільнення відбувається перетворення точкового контакту між частинками у стадії вільної засипки на контактну поверхню (див. даті) різної величини залежно від ступеня ущільнення порошку. Розмір контактної поверхні багато в чому визначає характеристики міцності пресово к.
Процес ущільнення порошків може бути умовно розділений на три стадії.
На першій стадії ущільнення порошку відбувається структурна деформація: руйнування арок і містків, що утворюються при засипанні порошку в прес-форму або оболонку, і заповнення
Рисунок 1 – Схема ущільнення в прес- формах: початковий стан (а): після прикладання навантаження (б)
пустот. Цей процес супроводжується відносним переміщенням частинок і щільнішим їх укладанням без помітної деформації.
Після укладання частинок до найщільнішого упаковка починається друга стадія ущільнення. Вона супроводжується пружною і пластичною деформацією або крихким руйнуванням частинок. Деформація спочатку локалізується у контактних ділянках. При цьому пластичній деформації або крихкому руйнуванню передує пружна деформація. Зняття навантаження в межах пружної деформації (досягнення межі пружності матеріалу, який ущільнюється) може призвести до розширення деформованих об'ємів частинок у разі незначних сил тертя між порошком і стінками прес-форми і між частинками порошку. Як правило, після такого ступеня ущільнення вилучені з прес-форми пресовки не зберігають свою форму і розсипаються, тобто наявність пружної деформації частинок не призводить до отримання заготівки певної форми та міцності. На цій стадії ущільнення матиме місце тільки при досягненні на контактних ділянках напруг, що перевищують межу текучості (для пластичних матеріалів) і межу міцності (для крихких матеріалів). При досягненні на контактних ділянках напруг, що перевищують межу текучості матеріалу, який ущільнюється, починається їх пластична деформація. Остання супроводжується збільшенням контактної поверхні. При постійному зовнішньому тиску збільшення контактної поверхні супроводжується зменшенням напружень у місцях контакту і, коли вони стають рівними межі текучості, пластична деформація і ущільнення припиняються. Для вищого ступеня ущільнення необхідно підвищувати зовнішні навантаження. Як правило, при деформації матеріал зміцнюється, тому подальше збільшення навантаження призводитиме до пластичної деформації матеріалу не безпосередньо в місцях контакту, а в прошарках, прилеглих до зміцнених шарів. Коли пластична деформація відбудеться у всьому об'ємі частинок, подальше ущільнення супроводжуватиметься деформацією зміцненого матеріалу, що також вимагає більших зовнішніх зусиль. У цьому випадку залежність щільності пресовок від тиску має вигляд, показаний на рисунку 2, а. Зменшення темпу зростання щільності із її збільшенням зумовлене не тільки зміцненням матеріалу, який ущільнюється. але і збільшенням контактної поверхні, сил зчеплення між частинками, зумовлених відзначеними раніше явищами (зварюванням, тужавленням і т.п.), що утрудняє їх взаємне переміщення.
Процес пластичної деформації на кінцевих стадіях другого етапу ущільнення супроводжується вдавлюванням матеріалу частинок у пори. При цьому частинки і їх виступи згинаються і переплітаються між собою. що також
приводить до збільшення міцності прссовок.
Після стовідсоткового ущільнення починається третій етап ущільнення – обтискування компактного матеріалу. В реальних умовах при ущільненні порошкових матеріалів третій етап не досягається.
Механізм ущільнення крихких порошкових матеріалів дещо відрізняється від ущільнення пластичних. У порошках крихких матеріалів після максимального ущільнення за рахунок структурної деформації і досягнення в місцях контакту напружень, що перевищують межу міцності, відбуваються крихке руйнування виступів на поверхні частинок, дроблення самих частинок, що сприяє подальшому ущільненню порошку за рахунок структурної деформації. В цьому випадку зміна щільності пресовок залежно відтиску пресування відбувається стрибкоподібно (рис. 2. б).
У разі пресування порошкових сумішей із крихких і пластичних матеріалів характер ущільнення залежатиме від співвідношення матеріалів, характеру розміщення частинок і їх розмірів.
Розглянуті етапи ущільнення можна також охарактеризувати за допомогою уявлень про структуру і закономірності дефор
Рисунок 2 – Залежність щільності від тиску пресування при ущільненні пластичних (а) і крихких (б) матеріалів
мації порошкових середовищ, розвинених Н І. Щербанем.
Поведінку порошкового середовища як сукупності великого числа частинок різних розміру і форми можна описати при вивченні зернистого середовища, що складається зі статично еквівалентних частинок найвірогіднішого розміру і правильної форми. Передбачається, що за однакових умов міжчасгкового ковзання дисперсійне середовище у всіх його ділянках зберігає однакову структуру, яку можна охарактеризувати за допомогою найвірогіднішого координаційного числа – λ (число контактів окремої частинки із сусідніми). Теоретично для порошкових середовищ, що складаються з частинок однакового розміру, які не деформуються, значення λ може змінюватися від 0 до 12. При цьому середнє координаційне число конкретного порошкового середовища може відрізнятися від цілочислових значень. У зв'язку з цим структуру такого середовища не можна охарактеризувати за допомогою елементарної комірки з декількох частинок. Її потрібно розглядати як таку, що складається з кількох елементарних комірок з різними цілочисловими координаційними числами. Унаслідок цієї відмінності сусідніх елементарних комірок, утворених частинками порошку, з'являються "арки" і "містки". Мінімальна стійкість порошкового середовища характеризується координаційним числом
. Через складність визначення координаційного числа для реальних порошкових середовищ доцільно використовувати залежність
від їх пористості
:
. Графічно ця залежність показана на рисунку 3.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і технологія пресування порошкових матеріалів» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Закономірності процесу ущільнення“ на сторінці 1. Приємного читання.
