Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

12 Серце чисте створи мені, а Боже, і дух потужний віднови в нутрі моїм. 13 Не відкидай мене від обличчя твого, духа твого святого не відбирай від мене. 14 Поверни мені радість спасіння твого і зміцни мене духом благородним, 15 щоб доріг твоїх навчив я беззаконних, і грішники щоб навернулися до тебе. 16 Визволь мене від кровопролиття, Боже, Боже мій, Спасе, і язик мій буде радуватись твоїм милосердям. 17 Господи, відчини губи мої, і уста мої возвістять хвалу твою. 18 Ти бо не любиш жертви, і всепалення, коли б я й дав, ти не хочеш. 19 Жертви Богові – дух сокрушенний: серцем сокрушенним і смиренним ти, Боже, не нехтуєш. 20 Щасти Сіонові, о Боже, твоєю благою волею, і відбудуй єрусалимські мури. 21 Тоді приймеш прихильно законні жертви, приносини й всепальні жертви; тоді принесуть телят на твій жертовник.

52. (51) Злісний витязь 3-7; праведні радітимуть 8-11

1 Провідникові хору. Маскіл. Давида, 2 як прийшов був едомій Доег і звістив Саулові, кажучи до нього: «Давид прийшов у дім Авімелеха.» 3 Чого ти злобою хвалишся, о витязю безславний? 4 Ввесь час ти мислиш про погибель; язик твій – немов гостра бритва, майстер облуди. 5 Ти любиш зло більш, ніж добро, брехню більше, ніж правду. 6 Погибельні лише любиш речі, язику лукавий. 7 Тому і Бог знищить тебе, знівечить тебе навіки; вирве тебе з намету і викорінить тебе з землі живих. 8 Побачать праведники й настрашаться і будуть сміятись із нього: 9 «Ось чоловік, що не мав Бога за свою твердиню, що покладався на своє багатство превелике, своїми лиходійствами був сильний.» 10 Я ж – мов те буйне дерево оливне в домі Божім; надіюсь на ласку Божу повік-віки, 11 Я прославлятиму тебе повіки, за те, що вчинив єси, і возвіщатиму ім’я твоє, – воно бо добре, – перед вірними твоїми.

53. (52) Безбожні люди

1 Провідникові хору. На мелодію «Махлат». Маскіл. Давида. 2 Безумний каже в своїм серці: «Немає Бога.» Зіпсувалися, мерзоту коять, нема нікого, хто добро чинив би. 3 Бог з неба поглядає на синів людських, щоб подивитись, чи є розумний, що шукає Бога. 4 Усі загалом відвернулися, зледащіли; нема нікого, хто добро чинив би, нема ані одного. 5 Невже не схаменуться усі ті лиходії, що поїдають мій народ, начебто хліб їли? Вони не призивають Бога. 6 Тим і настрашилися страхом, де страху не було; бо Бог розсипав кості тих, що облогою стали проти тебе. Сором укрив їх, Бог бо їх відкинув. 7 Коли б то вже прийшло з Сіону Ізраїля спасіння! Коли Бог поверне долю люду свого, зрадіє Яків, утішиться Ізраїль.

54. (53) Благання та подяка

1 Провідникові хору. На струнах. Маскіл. Давида, 2 коли прийшли зіфії і сказали Саулові: «Хіба Давид ке ховається між нами?» 3 Боже, ім’ям твоїм спаси мене і силою твоєю розсуди мою справу. 4 Боже, почуй мою молитву. вислухай слова уст моїх. 5 Бо горді піднялись на мене, і насильники на мою душу зазіхають, вони не мають Бога перед собою. 6 Та ось Бог – допомога мені; Господь – опорою життя мого. 7 Оберни лихо на моїх супостатів, знищ їх по твоїй правді. 8 Охоче принесу я тобі жертву, прославлю твоє ім’я, Господи, бо воно добре! 9 Бо визволив єси мене від усякої турботи, отож і споглядають очі мої на ворогів моїх.

55. (54) Псалмопівець шукає захисту віл ворогів 2-9; жаліється на невірного друга 10-15; у довір’ї здасться на Бога 16-24

1 Провідникові хору. На струнах. Маскіл. Давида. 2 Вислухай, Боже, мою молитву, і не ховайся від благання мого. 3 Прислухайся і вислухай мене. Я мучуся у моїм болі й хвилююся ворожим гуком, 4 грішника криком, бо вони наносять мені лихо, і в гніві зо мною ворогують. 5 Серце моє тремтить у мені, і страхи смертні налягли на мене. 6 Страх і тремтіння надійшли на мене і жах оточив мене навколо. 7 І я кажу: Коли б то у мене крила, як у голубки. я полетів би і відпочив би. 8 Ось я полинув би далеко, осівся б у пустині. 9 Шукав би собі захисту притьмом від буревію та від тучі. 10 Знищ, Господи, розділи їхні язики, бо я бачу насильство й розбрат у місті. 11 Удень і вночі на мурах вони його обходять, несправедливість і кривда серед нього. 12 Загуба серед нього, з його майдану не сходять гніт і лукавство. 13 Якби то ворог глузував із мене, я – стерпів би; якби мій ненависник та повстав на мене, від нього я сховався б. 14 А то ти, чоловіче, моя рівня, друг мій і мій знайомий, 15 з котрим ми собі разом любо розмовляли, до дому Божого ходили собі у святковому гуртку. 16 Хай смерть поб’є їх! Нехай зійдуть живими до Шеолу! – бо лиш підлота у їхніх домах і посеред них. 17 Я ж візву до Бога, і Господь мене врятує. 18 Увечорі й уранці і опівдні я квилитиму й стогнатиму, і мій голос він почує. 19 Він визволить у мирі мою душу від тих, що на мене роблять засідки: бо їх багато проти мене. 20 Почує Бог і упокорить їх, Бог, що живе одвіку; нема бо каяття у них, вони бо не бояться Бога. 21 Кожен підносить свої руки на своїх же друзів, Порушує свою умову. 22 Масніші від сметани його губи, серце ж його завжди готове до бійки. Слова його ніжніші від оливи, але вони – мечі вийняті з піхви. 23 Залиши на Господа твою турботу, і він тебе підтримає: повіки не допустить, щоб справедливий захитався. 24 І ти, о Боже, зведеш у яму тління їх. Кровожерні та лукаві не доживуть до половини віку свого; я ж, Господи, надіюся на тебе.

56. (55) Псалмопівець, оточений ворогами, молиться 2-12; вирятуваний, виконує вдячну обітницю 13-14

1 Провідникові хору. На мелодію «Йонат елем рехокім». Давида. Міхтам. Коли філістимляни схопили його в Гаті. 2 Помилуй мене, Боже, бо мене напастують, день-у-день воюють проти мене й утискають. 3 День-у-день лютують мої противники багато бо тих, що йдуть боєм на мене. 4 Коли ж страх мене огорне, на тебе уповаю! 5 На Бога, слово котрого славлю, на Бога уповаю, не страхаюся: що може заподіяти мені людина? 6 Увесь день мене обмовляють, усі думки їхні мені на лихо. 7 Збираються, засівши, за кроками моїми назирають, на душу мою так і чигають. 8 За беззаконня їхні воздай їм; у гніві розбий народи, Боже. 9 Мої скитання тобі відомі, сльози мої збери в бурдюк твій: чи ж не записані вони у твоїй книзі? 10 Тоді вороги мої назад відступлять, як тільки я візву до тебе. Знаю напевне, що Бог зо мною. 11 У Бозі я слово прославляю, в Господі прославлю слово. 12 На Бога уповаю не боюся; що ж може заподіяти мені людина? 13 Обітниці, що зробив я тобі, тяжать на мені, віддам тобі похвальну жертву. 14 Бо спас єси життя моє від смерти, та й ноги мої, щоб я не спотикнувся, щоб перед Богом міг ходити у світлі живих.

57. (56) Молитва у довір’ї 2-6; подяка заздалегідь 7-11

1 Провідникові хору. На мелодію «Це руйнуй». Давида. Міхтам. Коли він утік від Саула до печері. 2 Помилуй мене, Боже, помилуй; до тебе душа моя прибігає. У тінь твоїх крил прибігаю, поки не мине лихо. 3 До Бога Всевишнього взиваю, до Бога, що чинить мені благо, – 4 нехай пошле з неба й мене врятує, нехай осоромить тих, що мене зневажають; нехай пошле Бог свою ласку й правду. 5 Я лежу серед левів, що пожирають синів людських. Зуби їхні – списи й стріли; язик – меч гострий. 6 Знесись над небесами, Боже; по всій землі хай буде твоя слава! 7 Наставили тенета на мої кроки, гнітили мою душу, копали яму передо мною: самі нехай упадуть до неї. 8 Бадьорим стало моє серце, Боже, бадьоре моє серце; буду співати й на гарфі вигравати. 9 Проснись, душе моя! Просніться, гарфо й гусла! Я розбуджу світанок. 10 Я між людьми, о Господи, буду тебе хвалити і між народами буду тобі співати; 11 велика бо, як небо, твоя ласка, і аж до хмар сягає твоя вірність. 12 Знесись над небесами, Боже; по всій землі хай буде твоя слава!

58. (57) Псалмопівець ганить несправедливих суддів 2-6; молиться, щоб Бог їх відплатив 7-12

1 Провідникові хору. На мелодію «Не руйнуй!» Давида. Міхтам. 2 Чи ви по правді творите суд вельможі? Чи справедливо судите, о сини людські? 3 Таж ви у серці творите несправедливість ви на землі напоготовлюете насильства рук ваших. 4 Збилися з дороги нечестиві вже від материнського лона, від утроби неньки пішли неправдомовні манівцями. 5 Отрута у них, немов отрута змія, неначе гаспида глухого, що затуляє вуха, 6 щоб голосу не чути заклиначів, чарівника – знавця чарів. 7 Розторощи, о Боже, їхні зуби у них у пельці; ікли левенят, Господи, вирви. 8 Хай щезнуть, мов вода розлита; як пускають стріли, хай тупими стануть. 9 Хай зникнуть, мов слимак, що зслизає; як викидень жінки, що не бачив сонця. 10 Раніш ніж забуяють, як ті будяки і глоди, хай їх – зелених чи сухих – розмете буря. 11 Зрадіє праведник, коли побачить відплату, скупає свої ноги в крові беззаконних 12 І скажуть люди: «Справді для праведника є нагорода, справді є Бог, що на землі судить.»

59. (58) Настирливість ворогів

1 Провідникові хору. На мелодію «Не руйнуй». Давида. Міхтам, коли Саул послав стерегти дім, щоб його вбити. 2 Визволь мене від ворогів моїх, мій Боже! Оборони мене від тих, що повстають на мене. 3 Визволь мене від тих, що чинять беззаконня, і спаси мене від душогубів. 4 Вони бо на життя моє чигають, змовляються на мене сильні. Нема ні гріха в мені, о Господи, ані провини; 5 без усякої вини моєї збігаються, готуються на мене, устань мені назустріч і подивися! 6 Та ти, Господи сил, Бог Ізраїля! Встань на кару всіх народів, не пощади ні одного з віроломних. 7 Увечорі повертаються назад, немов пси виють, і бігають навкруги містом. 8 Ось вони розпустили уста свої, мечі в губах їхніх: «Хто там почує?» 9 Але ти, Господи, з них смієшся, висміюєш усіх поган. 10 Сило моя! Тебе я пильнуватиму, бо ти моя безпека, Боже. 11 Мій Бог, – моє милосердя! Хай Бог прийде мені назустріч, хай дасть мені натішитись над ворогами моїми. 12 Побий їх, Боже, щоб не ввели у гріх народ мій. Присилуй блукати їх, у твоїй силі провали їх, Господи, щите наш. 13 Що слово з уст їхніх – то гріх губ їхніх; нехай спіймаються гординею своєю, прокляттям і брехнею, що розповідають. 14 Погуби в обуренні, погуби, щоб більше не було їх. щоб знали, що Бог Яковом править аж по землі край. 15 Увечорі повертаються назад, немов пси виють і бігають навкруги містом. 16 Бродять шукаючи, що їсти, і коли не наситяться, то виють. 17 А я співатиму про твою силу, і веселитимусь уранці твоїм милосердям; бо ти став захистом для мене, прибіжищем у скрутну для мене днину. 18 О моя сило! Тобі псалом співатиму, бо ти, Боже, – мій захист. Мій Бог – моє милосердя!

60. (59) Молитва в гіркій долі 3-7; спогадує про Божі обітниці 8-10; просить допомоги 11-14

1 Провідникові хору. На мелодію «Лілея закону». Міхтам. Давида. Для вивчення. 2 Як він рушив був на Арам-Нагараїм, і на Арам-Цову й як Йоав, повернувшись, розгромив Едома у Соляній Долині: 12 000 чоловік. 3 Боже ти нас відкинув, ти розбив нас, розгнівався; постав нас знову на ноги! 4 Ти потряс землю, розколов її; зціли її щілини вона бо захиталась. 5 Ти дав народові твоєму зазнати гіркої долі, вином, що забиває памороки, напоїв нас. 6 Тим. що тебе бояться, дав ти знамено, щоб могли втекти від лука. 7 Щоб твої улюблені спаслися, допоможи десницею твоєю і вислухай нас. 8 Бог мовив у своїй святині: «Возрадуюся, розділю Сихем, розміряю Суккот-долину. 9 Мій Гілеад, мій Манассія, і Ефраїм – шолом голови моєї, Юда – моє берло. 10 Моав – мій умивальний посуд; на Едома сандалом моїм кину, над Філістимлянською землею я возликую.» 11 Хто приведе мене до города твердині? Хто приведе мене аж до Едому? 12 Чи ж не ти, Боже, що відкинув нас, і що не виходиш, Боже, з нашими військами? 13 Пошли нам допомогу на гнобителя, бо марна людська допомога. 14 З Богом учинимо ми подвиг, – він наших гнобителів розтопче.

61. (60) Цар Давид, на вигнанні, молиться 2-5: вислуханий, благає про довголіття 6-9