Розділ «Бгаґавад-ґіта Божественна пісня»

31. Котрий же учинює дію, пізнати не в змозі,

В чім віра, а в чому безвір’я, — це пристрасті розум.

32. За правду приймає брехню, як за ніч світло денне,

Окутаний мороком розум, він названий темним.

33. Та стійкість, якою підтримує йоґа одвічно

Діяльність і силу чуття — це є стійкість саттвична.

34. Ту стійкість, яка тільки користі й вигоді служить,

Зови зацікавленою і шкідливою, мужній.

35. Та стійкість, яка не освітлена сяйвом науки,

Є темною стійкістю, повною страху і муки.

36. Про радість трояку послухай іще наостання:

Та, котра радує знову і знову, гамує страждання,

37. Спочатку вона — як отрута, відтак — як амріта,

Це радість блаженства, бо розуму світлом зігріта.

38. Є радість, що спершу — амріта, а потім — отрута,

Це пристрасна радість, це радість втішання здобутим.

39. А радість така, що засліплює розум і серце,

Породжена сном і оманою — темною зветься.

40. Істоти нема між людьми й між безсмертним теж ні,

Хто був би від даних природою ґун незалежний.