Розділ «Кафизма друга»

16 Попадали народи в яму, яку викопали, в сітку, яку тайно поставили, зав’язла нога їх.

17 Пізнали Господа по суду Його, що Він звершив: нечестивець заплутався в ділах рук своїх.

18 Нехай зійдуть безбожники в пекло і всі народи, що забувають Бога.

19 Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.

20 Встань, Господи, щоб не підносився чоловік, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.

21 Постав над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.

22 Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?

23 В гордині своїй безбожний пригноблює вбогого; нехай самі вони будуть уловлені хитрощами, які самі вимишляють.

24 Бо безбожний хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.

25 В гордині своїй нечестивий не визнає Бога, каже він: «не покарає», бо думає він, що Бога нема.

26 Кожного часу шляхи його осквернені. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться з погордою.

27 Каже він в серці своїм: «Не похитнуся; з роду в рід не зазнаю лиха».

28 Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; під язиком його мука та загибіль.

29 Він іде на засідку край осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за безборонними.

30 Підстерігає по закутках, як лев по гущавині, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сітки свої.

31 Припадає до землі, пригинається, і бідні попадають у міцні лапи його.

32 Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».

33 Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих Твоїх до кінця.

34 Чому безбожник зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?

35 Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на кривди та пригноблення, щоб віддати рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний і сироті Ти будь захистом.