Розділ «Кафизма дев’ятнадцята»

6 Пожерла земля коло каменя суддів їх, слова ж мої лунають переможно;

7 як скиба землі, розметалися вони по землі; розсипались кістки їх над пеклом.

8 На Тебе ж, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї.

9 Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, від тенет, що їх наставили беззаконні.

10 У сітку свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду.

Псалом 141

1 Повчання Давида. Молитва його, коли він був у печері.

2 Голосом моїм до Господа взивав я; голосом моїм до Господа я молився.

3 Розкажу Йому всі жалі мої, і журбу мою Йому сповіщу.

4 Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, що я ходив, поставили сітку для мене.

5 Дивився я навкруги: ніхто не впізнає мене; немає захисту, і ніхто не дбає про душу мою.

6 Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих.

7 Зглянься на молитву мою, бо я знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші від мене.

8 Виведи з темниці душу мою, щоб хвалив я ім’я Твоє. Мене чекають праведні, коли Ти явиш милість Твою мені.

Псалом 142

Псалом Давида. Молитва, коли його переслідував син Авесалом.

1 Господи, почуй молитву мою, зглянься на благання моє в істині Твоїй; вислухай мене по правді Твоїй;

2 і не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих.

3 Бо ворог переслідує душу мою, топче в землю життя моє, кинув мене в темряву, як мерців давно померлих.

4 І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє.