Розділ «Кафизма восьма»

1 Начальникові хору. Не погуби. Молитва Давида, коли він утік від Саула в печеру.

2 Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя, і в тіні крил Твоїх я сховаюсь, аж доки перейде нещастя.

3 Буду взивати до Бога Всевишнього, що допомагав мені.

4 Він пошле поміч із неба і спасе мене. Пошле Бог милість Свою і істину Свою, і осоромить тих, що шукають погубити мене.

5 Душа моя серед звірів, я серед людей, що дишуть полум’ям, зуби їх як списи і язик їх — меч гострий.

6 Вознесися над небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя.

7 Сітку поставили вони для ніг моїх і ловлять душу мою; викопали для мене яму і самі впали в неї.

8 Готове серце моє, Боже, готове серце моє: буду співати і славити Тебе.

9 Вставай, славо моя, встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано.

10 Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми.

11 Бо до небес піднеслася милість Твоя, і вище блакиті істина Твоя.

12 Вознесися над небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя.

Псалом 57

1 Начальникові хору. Не погуби. Псалом Давида.

2 Чи ж правду кажете ви, сильні, чи по правді судите ви, сини людські?

3 Ні, беззаконство складаєте ви в серці. Ви торгуєте злодійством рук ваших на землі.

4 Від правди відступили грішні, від народження свого, від утроби матері блудять, кажучи неправду.

5 Отрута в них як у змії, як у того гаспида, що затикає вуха свої,

6 щоб не чути того, що замовляє, хоч би й як умів він замовляти.

7 Боже, поламай зуби їх у щелепах їх. Розірви, Господи, пащі звірів.