Структура людинознавства

Практична психологія

Науки про людину як індивіда вивчають такі властивості, як генотип, конституція, темперамент, стать, задатки, що становить природну основу особистості. Окремий предмет досліджень становлять взаємозв'язки темпераменту і тілесної організації людини, а також онтогенез. Вказані проблеми вивчаються у соматології, фізіології, генетиці, диференційній та віковій психології. До проблематики наук про людину як особистість належать:

• o статус особистості, визначений її координатами у суспільстві;

• o суспільні функції;

• o мотивація, залежно від цілей, цінностей, що складають внутрішній світ;

• o світогляд і ставлення людини до оточуючого;

• o характер та нахили.

Ці питання вивчаються філософськими (етика, естетика), соціологічними, економічними, політичними, правовими, психологічними науками. Серед останніх провідну роль відіграють соціальна, диференційна, педагогічна психологія, психолінгвістика, психологія особистості. Соціальна обумовленість особистості є причиною того, що у її вивченні головну роль відіграють суспільні науки, які абстрагуються від її природних основ. І хоча вивчення особистості має вирішальне значення в дослідженні суспільної сутності людини, водночас воно є лише частиною людинознавства.

Зокрема, зрозуміти людину як діяча або як суб'єкта праці, учіння, інших видів діяльності не можна вивчаючи лише особистість. Так, здатність до пізнання залежить не тільки від суспільних зв'язків людини, але й від її індивідуальних особливостей, фізіологічних можливостей органів чуттів. Тому необхідне спеціальне вивчення людини як суб'єкта діяльності. Воно ведеться у теоріях пізнання та творчості, аксіології, фізіології, кібернетиці, психології пізнання, праці, творчості; у загальній, генетичній, педагогічній психології.

Поділ людинознавства на багаточисельні науки необхідний для глибокого і ґрунтовного вивчення людини. Разом з тим вирішення практичних задач вимагає об'єднання знань про людину у цілісну систему.

У прикладних людинознавчих дисциплінах виникає особливий, порівняно з теоретичними, підхід. Прикладне людинознавство орієнтоване на роботу з конкретною людиною з усім комплексом її різнорівневих якостей. Вирішуються задачі діагностики станів, властивостей і можливостей конкретної людини, практичної роботи з окремою людиною з метою її виховання, навчання, профілактики або лікування. Ця особливість проявляється у різних людинознавчих дисциплінах прикладного характеру, де питання збалансованості загального та індивідуального (неповторного) набуває особливої значущості.

Так, дії педагога, спрямовані на учня взагалі, не дають очікуваного ефекту стосовно окремого школяра. Водночас учитель не може діяти, враховуючи особливості лише одного конкретного учня. Лікар може зробити серйозні помилки, якщо в діагнозі врахує лише дані медичної діагностичної техніки, ігноруючи особистість хворого. Не випадково відомий російський лікар XIX ст. С. П. Боткін підкреслював, що необхідно лікувати не хворобу, а людину.

Як зазначав Б. Г. Ананьєв, для суспільства в цілому педагогічний ефект, як і медичний, проходить "меридіанами індивідуальності". Адресованість впливів дисциплін прикладного людинознавства саме індивідуальності є запорукою їх результативності. "Людину як індивідуальність можна зрозуміти лише в єдності та взаємозв'язку її властивостей як особистості і суб'єкта діяльності, в структурі яких функціонують природні властивості людини як індивіда [5, 178].

Орієнтованість практичної психології на індивідуальність робить її важливою галуззю синтетичного людинознавства. Тому медичні, психологічні і педагогічні науки не вдається віднести ні до теоретичних, ні до прикладних. Щодо біології і суспільних наук вони є практичними. Водночас психологічні і педагогічні науки узагальнюють практику лікування, навчання і виховання, а тому є теоретичними. Медичні, психологічні і педагогічні науки також взаємопов'язані, що виявляється у медичній та педагогічній психології.

Не лише наука, але й практика потребують єдиної теорії людинознавства, що передбачає інтеграцію та зближення всіх засобів пізнання людини і керівництва її розвитком.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Практична психологія» автора Дуткевич Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура людинознавства“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • ПЕРЕЛІК І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ТЕМ КУРСУ "ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ"

  • Види діяльності практичного психолога

  • Модуль 1. СОЦІАЛЬНІ ТА ПРАВОВІ УМОВИ РОЗВИТКУ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

  • Основні етапи та особливості розвитку наук про людину

  • Структура людинознавства
  • Сучасні погляди на предмет психології

  • Тема 2. СТРУКТУРА ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ПРИКЛАДНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

  • Специфіка і взаємозв'язок наукової, практичної та побутової психології

  • Структура і завдання прикладної психології

  • Тема 3. МІЖНАРОДНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ДОКУМЕНТИ ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ

  • Регіональні угоди про права людини

  • Тема 4. ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ УКРАЇНИ ПРО СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНУ СЛУЖБУ

  • Законодавча та правова база психологічної служби в галузі освіти

  • Порядок атестації практичних психологів освіти

  • Модуль 2. ПРОФЕСІЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ В РІЗНИХ СФЕРАХ СУСПІЛЬНОЇ ПРАКТИКИ

  • Освітньо-професійна програма підготовки практичного психолога

  • Система типових функцій і задач практичного психолога

  • Уміння практичного психолога

  • Тема 6. ОСОБИСТІСТЬ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

  • Модель особистості практичного психолога

  • Вміння спілкуватися з клієнтом - стрижнева спеціальна здібність практикуючого психолога

  • Етичний кодекс практичного психолога

  • Тема 7. ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ МАЛОГО БІЗНЕСУ

  • Характеристика досвіду роботи психологічної служби підприємства

  • Психологічна служба організацій малого бізнесу

  • Тема 8. ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА СИСТЕМИ ОСВІТИ

  • Специфіка змісту діяльності, завдань та функцій психологічної служби системи освіти

  • Структура, напрямки та форми діяльності шкільної психологічної служби в Україні

  • Модуль 3. ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

  • Просвітницько-пропагандистська робота практичного психолога

  • Профілактична робота практичного психолога

  • Тема 10. ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ: ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ

  • Принципи й умови психологічного консультування

  • Тема 11. ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ: ПСИХОДІАГНОСТИЧНА РОБОТА І ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ

  • Поняття психокорекції, її мета та завдання

  • Особливості психокорекції з дітьми

  • Тема 12. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОТЕРАПІЇ ЯК СКЛАДОВОЇ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

  • Тема 13. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ПСИХОТЕРАПІЇ

  • Біхевіоральна (поведінкова) психотерапія

  • Когнітивний напрям психотерапії

  • Основна література