• психологія повинна орієнтуватися на розвиток дитини у процесі її навчання і виховання. Як чітко висловився К.Д.Ушинський, психологія повинна вивчати дітей, виховуючи і навчаючи їх, для того, щоб виховувати і навчати, вивчаючи їх. Ця точка зору є прийнятою у вітчизняній психологічній та педагогічній науках.
Стаючи на цю позицію, слід пам'ятати, що:
по-перше, взаємозв'язок педагогіки і психології передбачає розмежування між ними як науками, кожна з яких має власний предмет.
Предмет психології - психіка дитини у закономірностях її розвитку. Педагогічний процес - умова цього розвитку.
Предметом педагогіки є процес виховання і навчання в його специфічних закономірностях. Психічні властивості дитини - умови, які повинні бути враховані. Те, що для однієї з цих наук є предметом, для іншої виступає як умова (С. Л. Рубінштейн);
по-друге, психологія розробляє власне психологічні проблеми навчально-виховного процесу, а не тільки і не стільки бере участь у вирішенні педагогічних.
Розмежування педагогіки і психології залежить від розв'язання проблеми про співвідношення розвитку і навчання, розвитку і виховання.
Вітчизняна позиція бере початок у роботах К. Д. Ушинського, Л. С. Виготського, Г. С. Костюка. Стверджується єдність розвитку і навчання (виховання), яка означає, що розвиток дитини здійснюється у різноманітній діяльності, організація якої є змістом навчання і виховання.
Особливістю навчально-виховного процесу є обумовленість його ефективності психологічним фактором.
Психологічний фактор - узагальнене поняття, в якому фіксується динамічна сукупність психічних властивостей окремих індивідів, соціальних груп і в цілому суспільства. У цьому понятті конкретизується поняття "людський фактор".
У різних сферах діяльності переважають ті чи інші елементи психологічного фактору. В навчанні найбільшого значення набувають такі психічні процеси учнів: увага, пам'ять, мислення, уява. У науковій роботі - інтелект, пам'ять, інтуїція вчених; у художній діяльності - емоції, фантазія митця.
Шлях до підвищення ефективності роботи школи лежить через врахування психологічного фактора навчально-виховного процесу. Розвиток особистості повинен бути не тільки декларованим метою освітніх установ, а стати реальним критерієм ефективності їх роботи.
Основні групи шкільних проблем, що потребують участі психолога - це:
• встановлення причин різних труднощів у навчально-виховній роботі з дітьми різного віку;
• подолання і профілактика відхилень в інтелектуальному й особистісному розвитку школярів;
• допомога у розв'язанні складних питань міжособистісних відносин, конфліктних ситуацій у шкільному середовищі.
Сьогодні в психології нагромаджено багато знань про розвиток і формування особистості. Використання їх у педагогічній практиці не є автоматичним і вимагає певної психологічної компетентності. Тому вчитель не в змозі сам вирішити весь обсяг психологічних проблем навчання і виховання. В оцінці учня вчителі переважно користуються своїми враженнями, а не науково обгрунтованою інформацією про нього.
Виникає потреба у появі нової професії - шкільного психолога.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Практична психологія» автора Дуткевич Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 8. ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА СИСТЕМИ ОСВІТИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
