Прикладом тоталітарного режиму є Республіка Білорусь, де владою не допускаються та не визнаються жодні політичні конфлікти. Якщо ж горизонтальні конфлікти в тоталітарній політичній системі і трапляються, то вони набувають форми змови або палацового перевороту. Такі політичні конфлікти відомі в історії, але вони, скоріше, набувають форми змови між владними структурами.
Вертикальні політичні конфлікти відрізняються від горизонтальних тим, що у них конфлікт відбувається між суспільством і владою. Прикладом такого конфлікту є Помаранчева революція. Соціальна політична структура суспільства досить неоднорідна, отже, різні соціальні верстви, класи та етнічні групи в ній відіграють різні ролі, оскільки вона характеризується нерівномірним доступом до влади та ресурсів, що зумовлює виникнення конфліктів на всіх її рівнях. Вертикальні політичні конфлікти, у свою чергу, можна поділити на два підвиди: статусні та режимні.
Статусні конфлікти використовуються у боротьбі за підвищення особистого і групового статусу в політичній структурі суспільства (конфлікти виникають за обсяг політичних прав і свобод, можливість брати участь у політичному житті та впливати на неї, відповідність статусу). Статусні конфлікти виникають не тільки по вертикалі, а й по горизонталі - між політичними суб'єктами, що знаходяться приблизно на однакових щаблях статусної структури (боротьба партій і фракцій у партії). Режимні політичні конфлікти мають на меті зміну існуючого політичного режиму або політичного курсу. Всі причини виникнення режимних конфліктів можна звести до двох основних:
По-перше, причиною режимних конфліктів може бути часткове або повне обмеження соціально-економічних і політичних потреб та інтересів значної частини населення країни.
По-друге, причиною таких конфліктів може бути розходження в ціннісних орієнтаціях, цілях, ставленні до політичного та соціально-економічного розвитку суспільства.
Обмеження базових потреб може бути викликано як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. Серед об'єктивних чинників слід виокремити кризу природного соціально-економічного розвитку; проблеми із радикальним реформуванням соціально-політичної системи суспільства; непередбачені обставини (стихійне лихо, світова фінансова криза, зовнішні війни тощо.
Серед суб'єктивних факторів можна виділити прорахунки в соціально-економічній політиці, небажання правлячої еліти враховувати корінні інтереси й потреби підвладних класів і соціальних верств населення, усвідомлення підвладними соціальними верствами і класами існуючої політичної системи розподілу ресурсів (у т. ч. влади) як несправедливої й незаконної.
Якими б не були причини ущемлення базових потреб людини, але якщо більша частина населення країни не знаходить місця в існуючій соціально-політичній структурі суспільства і не спроможна задовольнити свої базові потреби в рамках існуючих соціально-політичних інститутів, то вона буде прагнути зруйнувати або радикально змінити їх.
Слід також звернути увагу на те, що політичні конфлікти можуть також бути поділені на конфлікти цінностей і конфлікти інтересів. У конфлікті цінностей протиріччя полягають в різних уявленнях про саму політичну систему, політичний курс країни та правила політичної гри. У свою чергу, в конфлікті інтересів боротьба точиться у сфері розподілу та перерозподілу різних ресурсів (влади, матеріальних благ, духовних цінностей та ін).
Міжнародний політичний конфлікт: шляхи подолання та наслідки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Конфліктологія та теорія переговорів» автора Яхно Т.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політичні конфлікти: основні ознаки“ на сторінці 3. Приємного читання.
