Розділ «Чарльз Енел Нова психологія»

В одній з есе Толстого йдеться про всевидючу духовному істоту, зазвичай званому совістю. Одним своїм кінцем, совість показує нам правильні вчинки, а іншим — неправильні. Слідуючи по правильному шляху, ми зазвичай не помічаємо її. Щоб усвідомити це, духовна істота, людина повинна зробити щось, протилежне вказівкам совісті. Совість — як навігатор, яка усвідомлює, що він вибрав неправильний шлях, і вже не може користуватися веслами, мотором або вітрилами до тих пір, поки не знайде правильний шлях за допомогою вказівок компасі. Кожна людина, що почувала відмінність між вимогами природного життя і своєї совісті, може продовжувати подальше життя або через зміну поведінки в згоді з вимогами совісті, або через втечу від викриків совісті.

Таким чином, все людське життя можна розділити на дії двох видів:

1) приведення поведінки в гармонію з совістю;і

2) спробами втекти від вказівок совісті, щоб продовжувати жити так само, як і раніше.

Деякі люди обирають першу поведінку, деякі — друге. Щоб жити по совісті, необхідно моральне просвітлення, збільшення кількість світла в нашому «я» і особливу увагу на вказівки світла. Що ж стосується зневаги вказівками совісті, тут є два шляхи, зовнішній і внутрішній. Зовнішній шлях — це заняття, відволікаюче людини від вказівок совісті. Внутрішній шлях — спроби замутненя совість.

Щоб не бачити предмет, який знаходиться перед ним, людина може або наполегливо дивитися на щось інше, більш захоплююче, або закривати свої очі. Те ж саме і з вказівками совісті. деякі люди намагаються їх уникнути, зосередившись на різних заняттях, турботах, розвагах або іграх. інші, навпаки, намагаються чинити перешкоди своїм органам сприйняття. Коли у людей притуплені або обмежені моральні почуття, зовнішніх відволікань достатньо, щоб змусити їх ігнорувати вказівки совісті на неправильність їх життя. Однак, цих коштів недостатньо для моральних, чутливих людей.

Зовнішні засоби не можуть приховати від такої людини конфлікт між його життям і вимогами його совісті. Тому, щоб жити, як і раніше, люди вдаються до надійного внутрішнього методу: замутнити саму совість, отруюючи мозок дурманним речовинами.

Багато людей не живуть у згоді з вимогами своєї совісті, але їм не вистачає сили, щоб змінити своє життя у згоді з цими вимогами. Зовнішні відволікання недостатні, щоб заглушити цей конфлікт, або ж вони швидко набридають. Що ж робити, щоб продовжувати жити і далі, не звертаючи уваги на вказівки совісті на неправильність їх життя? Люди намагаються вплинути на діяльність органів, через які сама совість проявляє себе. Точно так само людина закриває очі, якщо вона не хоче чогось бачити.

Причина всесвітньої популярності опіуму, алкоголю і тютюну — НЕ смакові якості, НЕ задоволення і веселощі, які вони дають, а в потребі людини заховати від самої себе вимоги власної совісті.

Люди не просто отупляють себе, щоб заглушити свою совість. Коли вони хочуть штовхнути інших людей на вчинки, які суперечать їхній совісті, вони навмисно притупляють їх. Вони дурять людей, щоб позбавити їх совісті.

Коли війська захоплюють укріплене місто, солдати не щадять нікого і вбивають беззахисних людей похилого віку і дітей. Командири наказують видати їм спиртне, і тоді вони роблять все, що від них очікується.

Всім відомо, що люди, охоплені совістю через погані вчинки, часто починають пити. Аморальні люди притягуються до одурманюючих речовин сильніше, ніж будь-хто інший. Зграї розбійників і злодіїв не можуть жити без регулярних п'янок.

Є одна причина для використання отупляючих речовин у вищих і нижчих шарах суспільства, у великих чи малих кількостях, регулярно або тільки зрідка. Ця причина — необхідність заглушити голос розуму, позбавитися від усвідомлення розбрату між способом життя людини і вимогами його совісті.

Лише це — причина широкого поширення всіх притуплюючих субстанцій. До найбільш небезпечних з них належить тютюн.

Будь-який курець погодиться з тим, що бажання притупити себе тютюном приходить в певні, і часто складні моменти його життя. Я згадую дні, коли палив сам. Коли саме мені хотілося курити найбільше? Коли я прагнув забути і вигнати з пам’яті речі, які спливали в моїй свідомості. Я сидів один, нічого не роблячи, і знав, що повинен зайнятися роботою — але мені не хотілося працювати, тому я сидів і курив. Я обіцяв бути в якомусь будинку в 5:00, але проводив дуже багато часу в іншому місці і запізнювався, думка про порушену обіцянку не подобалась мені, і я курив. Я втрачав терпіння і ображав якусь людину. Я знав, що робив неправильно, і мені необхідно вибачитися. Але я все одно хотів випустити мою дратівливість — тому, я курив і продовжував дратуватися. Я програвав у карти більше грошей, ніж міг цього дозволити, і тому курив. Я допускав помилки і погано вчинив, і через це опинявся в складному становищі. Мені не подобалося зізнаватися в цьому, і тому я звинувачував у всьому інших і курив. Я був незадоволений тим, що пишу, і знав, що все потрібно переробити заново — але мені не хотілося цього робити, і я курив. Під час суперечки я бачив, що ми з опонентом не розуміємо і не можемо зрозуміти один одного, але я все одно хотів висловити свою думку. Я продовжував сперечатися і курити.

Звільнення від одурманюючих субстанцій стане важливою епохою в житті людства. І, схоже, ця епоха наближається. Шкода від них уже зізнається. Ми стали по-новому ставитися до людей, які їх використовує. Майже непомітна зміна в сприйнятті неминуче призведе до того, що люди перестануть вживати одурманюючі речовини. Вони відкриють очі до вимог своєї совісті, і почнуть будувати життя у згоді з їх сприйняттям.

Психологія досить переконливо продемонструвала зв’язок між мозком і розумом в експериментах по вівісекції, які проводилися на мозку живих тварин. Ці експерименти спростовують всі заперечення. Найвідомішими з них є експерименти французького фізіолога Флоуренса. Він експериментував з тваринами, які зазнали серйозні пошкодження черепа і мозку.

Флоуренс зрізав їм верхню частину мозку, шар за шаром. У міру того, як ці шари зникали один за іншим, ментальні здібності тварин зменшувалися, і, в кінцевому підсумку, зникали.

Флоуренс домігся того, що ментальні здібності, сприйняття і здатність тварин до яких-небудь свідомих дій були зведені до нуля. Тим не менш, їх фізичне життя тривало. Тварини залишалися нерухомими в тому місці, куди їх помістили, немов би знаходились у глибокому сні. Їх життя підтримувалося штучним харчуванням. Вони не відповідали ні на які зовнішні стимули і вели повністю рослинне існування. Тим не менш, вони продовжували жити багато місяців, і навіть роки, збільшуючи розміри і масу тіла.

Схожі експерименти з успіхом проводилися на вищих тваринах, тобто, ссавцях. «Якщо від півсфери головного мозку відрізати по шматочку, ментальна активність буде все більше і більше знижуватися з кожної кількісної втратою. Коли досягається рівень шлуночків, настає повна втрата свідомості», — пише Валентин. Ці досліди переконливо доводять наявність зв’язку між розумом і мозком.