Розділ «Стаття 89. Зобов’язання з надання доступу до елементів мереж електронних комунікацій та об’єктів інфраструктури»

1. Регуляторний орган приймає рішення про накладення на постачальників електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом зобов’язання задовольняти обґрунтовані запити щодо доступу та використання конкретних елементів електронної комунікаційної мережі та пов’язаних з нею засобів у разі, якщо за результатами проведення аналізу ринку регуляторний орган робить висновок, що відмова в такому доступі чи надання доступу на необґрунтованих умовах в еквівалентних випадках завдає шкоди ефективній конкуренції на певному ринку та інтересам кінцевих користувачів.

2. Рішення регуляторного органу, передбачене частиною першою цієї статті, має включати одне або кілька таких зобов’язань:

1) надавати третім особам, що є постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг, доступ до конкретних фізичних елементів мережі та пов’язаних з ними засобів, а також до їх використання, включаючи повний або частковий доступ до місцевих (абонентських) ліній;

2) надавати постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг доступ до певних активних або пасивних мережевих елементів, а також пов’язаних послуг;

3) проводити переговори з постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг щодо доступу;

4) не скасовувати вже наданий доступ;

5) надавати окремі послуги на оптовому ринку для постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг;

6) надавати доступ до технічних інтерфейсів, протоколів або інших технологій, необхідних для надання електронних комунікаційних послуг, у тому числі послуг віртуальної мережі;

7) забезпечувати спільне розміщення або інші форми спільного використання пов’язаних засобів та елементів активної інфраструктури мереж;

8) надавати певні послуги, необхідні для забезпечення взаємодії електронних комунікаційних мереж для забезпечення можливості надання послуг користувачам з кінця в кінець, у тому числі послугу національного роумінгу в мережах мобільного зв’язку;

9) надавати доступ до систем операційної підтримки та/або аналогічного програмного забезпечення, необхідного для забезпечення конкуренції під час надання електронних комунікаційних послуг;

10) взаємоз’єднувати електронні комунікаційні мережі або з’єднувати технічні засоби електронних комунікацій;

11) надавати доступ до таких пов’язаних послуг, як ідентифікація, місцезнаходження та послуга визначення присутності.

3. При прийнятті рішення відповідно до цієї статті, у тому числі щодо оцінки пропорційності та умов накладення регуляторних зобов’язань, регуляторний орган повинен проаналізувати наявність і достатність інших форм доступу до елементів електронних комунікаційних мереж та об’єктів інфраструктури на певному або суміжному оптових ринках, що дають змогу вирішити виявлені під час проведення аналізу ринку проблеми в інтересах кінцевих користувачів.

Така оцінка має включати пропозиції комерційного доступу, доступу, що регулюється згідно із статтею 34 цього Закону, існуючого або запланованого регульованого доступу до інших елементів електронних комунікаційних мереж та об’єктів інфраструктури відповідно до цієї статті.

4. Регуляторний орган при прийнятті рішень, передбачених цією статтею, повинен враховувати такі фактори:

1) технічну та економічну ефективність використання або розгортання аналогічних елементів мереж іншими операторами з урахуванням темпів розвитку ринку, характеру та типу взаємоз’єднання мереж або доступу, враховуючи ефективність інших послуг доступу вищого рівня, таких як доступ до каналів;

2) очікувану технологічну еволюцію, що впливає на проектування та управління електронною комунікаційною мережею;

3) необхідність забезпечення технологічного нейтралітету, що дає змогу сторонам розробляти та керувати власними мережами електронних комунікацій;