Розділ I Загальна теорія криміналістики

Джерелом формування криміналістичних методів та засобів є природні, технічні та суспільні науки, а також слідча, судова та експертна практика. Методи наукового узагальнення цієї практики (анкетування, статистичні методи) також належать до спеціальних методів.

Методи природничих і технічних наук знаходять широке застосування у дослідженні криміналістичних об’єктів. Серед них можна виділити різноманітні фізичні методи (спектрального аналізу, дослідження в інфрачервоних та ультрафіолетових променях, із застосуванням радіоактивних ізотопів, методи електронної та лазерної техніки та інші), методи хімічного якісного та кількісного мікроаналізу, біологічні, мінералогічні та багато інших. У багатьох випадках розкриття злочинів залежить від того, наскільки повно та ефективно використовуються криміналістикою сучасні досягнення природничих та технічних наук.

Необхідно підкреслити, що всі методи криміналістики, які рекомендуються для практичного застосування у розкритті злочинів і особливо ті, що застосовуються у кримінальному судочинстві повинні відповідати принципам науковості, надійності, економічності, безпеки, етичності.

В світі цих вимог не можуть бути використаними у правосудці методи, що знаходяться у стадії наукової розробки та перевірки, а також антинаукові, і ті, що принижують людську гідність.

9. Закони розвитку науки криміналістики

Закони науки криміналістики поділяються на загальні і спеціальні. До загальних законів відносять: про об’єктивну необхідність, узагальнення, інтеграцію, безперервність накопичення знання; про диференціацію наукового знання; про взаємозв’язок науки і практики. Загальним законам підпорядковується розвиток усіх наук, усього наукового потенціалу людства.

Спеціальні закони регулюють розвиток конкретних наук, тому для кожної часткової науки вони мають свій перелік і структуру.

На думку більшості вчених, до спеціальних законів науки криміналістики відносять чотири.

Закон зв’язку і спадкоємності між існуючими і виникаючими концепціями. Нове завжди виникає на основі використання досвіду минулого. Так, відома закономірність нінгідрину вступати в хімічну реакцію із складовими частинами потожирової речовини і утворювати забарвлені сполуки використана для виявлення невидимих слідів рук. Ця, вже пізнана закономірність, стала передумовою розробки і створення нової методики виявлення невидимих слідів рук методом перманганату калію. Присутня в розчині марганцева кислота взаємодіє з потожировою речовиною сліду і утворює забарвлену сполуку, внаслідок чого слід стає видимим.

Закон активного творчого пристосування сучасних досягнень науки для розв’язання часткових завдань науки криміналістики. Цей закон О.І. Вінберг назвав законом криміналістичної трансформації. Він є розповсюдженим способом розробки окремих теорій, дослідження, оцінювання та використання доказів. Наприклад, відомий у фізиці метод люмінесценції пристосований для дослідження криміналістичних об’єктів в ультрафіолетовій та інфрачервоній ділянках спектру, розроблена методика люмінесцентної спектроскопії і мікроскопії для відновлення згаслих текстів, паливно-мастильних матеріалів, наркотичної сировини. Магнітні властивості металів використані при створенні магнітних порошків та магнітного пензля для роботи зі слідами рук.

Закон обумовленості криміналістичних рекомендацій потребами практики. Розробка криміналістикою нових методів та засобів обумовлена нагальними потребами практики для вдосконалення діяльності з розслідування та запобігання злочинів. Так, потреби практики щодо розшуку похованих трупів навели на думку про створення приладів для цього. Розшук людей та речей за допомогою службово— розшукових собак відомий з давніх часів, але не існувала методика ототожнення особи за запахом слідів. Ця потреба практики викликала появу окремої криміналістичної теорії — криміналістичної одорології, розробку засобів роботи зі слідами запаху. Виходячи з цих потреб, була запропонована процедура вибору особи як ідентифікаційна методика. З метою вдосконалення фіксації місця дорожньо— транспортних пригод були створені спеціальні засоби і метод стереофотограмметричної зйомки, що дозволяє у напівавтоматичному режимі накреслити масштабний план місця події з достатньо високим ступенем точності та скоротити час огляду до кількох хвилин.

Закон прискорення темпів розвитку криміналістичної науки в умовах Науково-технічного прогресу. Наукові дослідження стають продуктивною силою, могутнім фактором, що впливає на всі сфери суспільного життя, у тому числі й на соціальні, зокрема боротьбу зі злочинністю. Науково-технічний прогрес, як загальний закон науки, в криміналістиці не має часткових аналогів, що діють тільки задля неї. Прискорення темпів розвитку криміналістичних знань відбувається під безпосереднім впливом загального розвитку і набутих наукових знань. Швидко розвиваються теоретичні основи, з’являються нові окремі теорії — про механізм вчинення злочину, криміналістична габітоскопія, авторознавство, одорологія, фоноскопія тощо.

10. Ідентифікація у криміналістиці та інших галузях знання

Ідентифікація — (identificate) у перекладі з латинської означає ототожнювати, тобто встановлення тотожності об’єкта за певними ознаками, властивостями. Тому ідентифікація — це процес дослідження, пізнання об’єкта і отримання певної інформації для себе. Звідси, ідентифікацію можна інтерпретувати як форму пізнавальної діяльності, котра використовується в різних галузях знань, в тому числі і кримінальному судочинстві при встановленні істини у кримінальній справі.

Методологічною основою ідентифікації як форми пізнавальної діяльності є закони формальної логіки, головним чином закон тотожності і категорії матеріалістичної діалектики. Суть закону тотожності полягає в тому, що будь-яка думка про предмет у процесі даного розгляду тотожна самій собі, скільки б разів вона не повторювалась, тобто суть ідентифікації полягає у встановленні того самого в різних об’єктах або того самого об’єкта в його різних станах.

У відповідності з законом тотожності можна ідентифікувати широке коло матеріальних об’єктів, зараховуючи їх до відомих класів, видів, родів та груп. Наприклад, на місці злочину виявлено слід папілярного узору; спеціаліст, який досліджував слід встановив, що це слід нашарування, вид узору — петльовий, тобто він ідентифікував слід за механізмом утворення та будовою папілярного узору і за видом відніс його до петльового. Така ідентифікація є початком будь-якої розумової діяльності, якщо об’єкт досліджується від загального до часткового. Тому подібна ідентифікація зустрічається в різних науках: фізиці, біології, археології тощо.

Так, у фізиці на основі властивостей елементарних часток ідентифікують конкретні види елементів, наприклад, що частка, яка досліджується є плутонієм. У хімії за характером реакції ідентифікують реагуючі речовини, а в археології за залишками матеріальної культури встановлюють відрізки часу, побут та культуру.

Тому об’єктами ідентифікації, на основі закону формально-логічної тотожності, можуть бути як окремі предмети, так і їх види, роди, групи, класи, а також об’єми рідких, сипких та газоподібних речовин, ділянки місцевості, події, явища та різні стани матеріальних об’єктів, а також відрізки і моменти часу. У зв’язку з цим в деяких підручниках з криміналістики поряд із поняттями «індивідуальна ідентифікація», «індивідуальна тотожність» зустрічаються поняття не зовсім коректні — «групова ідентифікація», «групова тотожність».

Наведене вище свідчить, що ідентифікація як процес встановлення тотожності або збіжності будь-яких ознак в різних об’єктах є загальним (загальнонауковим) методом дослідження, теорія якого базується на формальних законах логіки та є сукупністю логічних правил розглядання (дослідження), в процесі яких встановлюється тотожність.

Багато вчених ще й до цього часу продовжують відносити ідентифікацію до окремих методів науки криміналістики. Однак ще С.М. Потапов розглядав ідентифікацію як універсальний метод пізнання, котрий дозволяє ототожнювати різноманітні об’єкти матеріального світу, явища, події, різні стани об’єктів зараз, в минулому і майбутньому, ділянки простору і відрізки часу на всіх стадіях кримінального процесу. Таким чином, універсальність методу ідентифікації як загальнонаукового інструмента, дозволяє використовувати методи природничих і технічних наук як прийоми для застосування ідентифікації як загального методу пізнання.