Розділ «Частина друга»

Вправа 3. «Маляр». Уявіть, що фарбуєте раму вікна, супроводжуючи рухи руки (рухи по вертикалі) словами «вгору, вниз, вгору, вниз...»

Не затискайте п’ясть, вона повинна бути вільною, рухи її — легкими, м’якими. Спочатку маленькі мазки тільки п’ястю. За нею йдуть слова — такі ж короткі.

Рухи стають упевненішими, ширшими (від ліктя), а слова — крупнішими, голос підіймається все вище, разом з рухом руки.

Потім руки запрацювали від плеча. Широкий мазок вгору й униз. Голосний у слові ще ширший, голос підіймається ще вище й опускається ще нижче.

Поступовість підвищення й пониження голосу — важлива складова мовлення. Вона свідчить про витримку, володіння собою, своїми відчуттями, голосом.

Вправа 4. «Літаючі кульки» (розвиток діапазону голосу). Уявіть, що високо в повітрі літають повітряні кульки, полічіть їх.

Вправа 5. «Поверхи» (розвиток діапазону голосу). Уявіть, що підіймаєтесь сходами з групою студентів. Вони стомилися. Своїм голосом ви прагнете підбадьорити їх:

і перший поверх, і другий поверх, і третій поверх, і четвертий поверх, і п’ятий поверх.

Звук прямує не вперед, а неначе вгору по сходах — у голову! Слова «кладіть» все вище й вище (це фіксує рух руки), від грудного в середній, потім в головний регістр.

Допомагайте рукою. Сміливіший підйом — ширший рух руки. Важко відразу спустити голос у «підвал»? Знов допоможіть рукою. Опускаючи руку, розслабте об’єм глотки. Підвищуючи голос, нічого не змінюйте в мовленнєвому апараті. Та ж свобода. Жодних змін.

Вправа 6. Скрутіть з паперу трубку діаметром 3-4 см. Прикладіть її до губ. Вимовляйте голосні (склади, слова, тексти), намагаючись, щоб вони звучали в трубці.

11.9.4. Дикція

Робота над дикцією починається з артикуляційних вправ

Вправа 1. Тренування нижньої щелепи. Необхідною умовою чіткого, правильного мовлення є уміння правильно відкривати рот. Це пов’язано з роботою нижньої щелепи.

Вихідне положення: голова тримається прямо, підборіддя у звичному зручному положенні, губи зімкнуті. На рахунок «один» щелепа опускається на відстань ширини двох пальців (середнього й вказівного), язик лежить вільно, кінчик його — біля нижніх різців; губи зберігають округлу форму, зуби не оголюються. При тренуванні потрібно стежити за тим, щоб голова не нахилялася, вся увага повинна бути зосереджена на опусканні щелепи. На рахунок «два» фіксуємо відкрите положення рота; на рахунок «три» рот закритий. Вправа повторюється б разів поспіль.

Вправа 2. «П’ятачок» (тренування губних м’язів). Вихідне положення: зуби зімкнуті, губи в звичному спокійному стані.

На рахунок «один» губи зібрати в «п’ятачок», а потім, прагнучи не розтискати «п’ятачок», робити кругові рухи: праворуч, униз, ліворуч, угору; повторити цей круг 3—4 рази, після чого стільки ж разів зробити цю вправу зліва направо.

Вправа 3. «Почухування». Нижні зуби торкаються верхньої губи і злегка почухують її, потім той же рух роблять верхні зуби, торкаючись нижньої губи. Вправа повторюється 3—4 рази.

Вправа 4. Тренування м’язів язика. Вихідне положення: рот відкритий, язик лежить плоско, кінчик язика біля нижніх передніх різців.

На рахунок «один» кінчик язика підіймається до верхніх передніх зубів; на рахунок «два» язик опускається у вихідне положення (кінчик язика біля нижніх різців); на рахунок «три» кінчик язика підіймається до альвеол; на рахунок «чотири» язик у початковому положенні; на рахунок «п’ять» кінчик язика за альвеолами; на рахунок «шість» — початкове положення. Вправа повторюється 3—4 рази.