Розділ «C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ»

Більше того, інші обставини, в яких проводили слухання, навряд чи мали на увазі заохотити участь громадськості: його провели рано-вранці, у приміщенні, яке, хоч і не було настільки мале, щоб не вмістити присутніх, але, як видається, не було обладнане як звичайна зала судових засідань.

31. Отже, Суд доходить висновку, що Штайрський окружний суд не вжив достатніх компенсаційних заходів, щоб урівноважити негативні наслідки, які проведення судового розгляду у справі заявника в закритій зоні Ґарштенської в’язниці мало для його публічного характеру. Тому, слухання від 29 січня 1996 року не відповідало вимозі публічності, викладеній у пункті 1 статті 6 Конвенції ...

«Краксі проти Італії (№ 2)» (Craxi v Italy), 25337/94, 17 липня 2003 року.

57. ... Зачитування та розкриття для преси інформації про зміст перехоплених телефонних розмов в ході засідання 29 вересня 1995 року становило втручання у здійснення права, гарантованого заявникові у пункті 1 статті 8 Конвенції ...

60. Суд відзначає, що заявник, зокрема, критикував той факт, що після слухання 29 вересня 1995 року преса опублікувала зміст деяких розмов, перехоплених з його телефонної лінії в Гаммаметі (Hammamet).

66. Суд зауважує, що в цій справі деякі з розмов, опублікованих у пресі, мали абсолютно приватний характер. Вони стосувалися відносин заявника та його дружини із адвокатом, колишнім колегою, політичним прихильником і дружиною пана Берлусконі. Їхній зміст був слабо або взагалі ніяк не пов’язаний з висунутим проти заявника кримінальним обвинуваченням...

67. На думку Суду, їхня публікація в пресі не відповідала нагальній суспільній потребі. Отже, втручання у право заявника за пунктом 1 статті 8 Конвенції не було пропорційним законній меті, яку могли при цьому ставити, і, отже, не було «необхідним у демократичному суспільстві» за змістом другого пункту цього положення...

«Стефанеллі проти Сан-Марино» (Stefanelli v San Marino), 35396/97, 8 лютого 2000 року.

20. У цій справі судові слухання, на яких свідки давали свідчення, проводили в першій інстанції і, як зазначає уряд, могли б також проводити при розгляді в порядку апеляційного провадження, якщо б заявник на цьому наполягав. Суд усе ж зауважує, що усну процедуру здійснював би не суддею, що мав ухвалювати рішення в справі ..., а слідчий суддя, ... єдине завдання якого полягає в розслідуванні справи. Хоч у першій інстанції, хоч у порядку апеляції, але провадження перед суддею, що здійснював розгляд справи, відбувалося без публічного слухання.

21. Хоча уряд на цю норму не посилався, Суд вказує, що за змістом другого речення пункту 1 статті 6 преса та громадськість за певних обставин можуть бути з процесу вилучені. Суд зазначає, що слухання не проводили не внаслідок рішення судді, а внаслідок застосування чинного закону. Однак Суд, зважаючи на обставини справи і на стверджувану бездіяльність заявника, вважає, що жодна з серії обставин, наведених у цій статті, не є застосовною в цій справі.

22. Отож Суд постановляє, що пункт 1 статті 6 порушено через те, що ні суд першої інстанції, ні апеляційної не розглядали справи заявника у відкритому засіданні.

2. Обмеження, зокрема й відмова від права

«Ернст і інші проти Бельгії» (Ernst and Others v Belgium), 33400/96, 15 липня 2003 року.

67. ... В Бельгії насправді слідство є таємним. Таємниця слідства виправдовується забезпеченням двох основних інтересів: з одного боку, повагою до моральної цілісності та приватного життя кожної особи, яку презюмовано вважають невинуватою, та, з іншого — ефективністю у провадженні розслідування. Звідси випливає, що коли судовий орган ухвалює рішення як судова слідча інстанція, то судове засідання зазвичай відбувається за зачиненими дверима, а рішення не виголошують публічно... Не видно, щоб заявники вимагали публічності або заперечували проти слухання справи за зачиненими дверима.

68. Європейський суд вважає, що таємний характер слідчої процедури може бути виправданий мотивами, які пов’язані із захистом приватного життя сторін — учасників процесу, а також інтересами правосуддя за змістом другого речення пункту 1 статті 6. Суд також зазначає, що якби справа заявників після повного завершення слідства стала предметом оскарження в суді апеляційної інстанції, який мав би ухвалити рішення, обвинувачені та заявники, що виступали б сторонами в цивільному процесі, мали б право на повну відкритість процедури. Він нагадує у зв’язку із цим, що якщо стаття 6 може відігравати роль до моменту звернення до суду з метою прийняття справи до розгляду, то в цьому разі специфіка її застосування під час проведення слідства залежить від особливостей процедури та обставин справи...

В цілому Суд вважає, що розгляд за зачиненими дверима питання про прийнятність цивільного позову заявників не суперечив вимогам пункту 1 статті 6 стосовно публічності розгляду.

«Ермі проти Італії» (Hermi v Italy) [GC], 18114/02,18 жовтня 2006 року.

78. Суд, однак, зауважує, що проведення слухання не в відкритому режимі було наслідком прийняття сумарного провадження — спрощеної процедури, про яку заявник клопотав сам з власної волі. Сумарне провадження дає обвинуваченому безперечні переваги: у разі визнання його винуватим, він дістає значно коротший термін покарання, а орган обвинувачення не може оскаржити рішення про засудження, в якому не змінено правової кваліфікації злочину... З іншого боку, сумарне провадження пов’язане зі скороченням процесуальних гарантій, передбачених національним правом, зокрема щодо публічного характер розгляду, а також можливості подавати клопотання про прийняття доказів, які не містяться у матеріалах справи, підготовлених прокуратурою.

79. Суд вважає, що заявник, якому надавали допомогу два адвокати за його вибором, був, безперечно, в змозі розуміти наслідки його клопотання про спрощене провадження. Окрім того, спір, як видається, не порушував якихось суспільно важливих питань, які б перешкоджали відмові від вищезазначених процесуальних гарантій ...

80. У зв’язку з цим Суд повторює, що він погоджується з тим, що при з’ясуванні потреби в публічності розгляду на стадіях, які слідують за розглядом у суді першої інстанції, треба зважати й на інші міркування, зокрема й такі, як право на судовий розгляд упродовж розумного часу і пов’язана з цим потреба оперативного опрацювання справ, переданих у суди... Закріплення можливості сумарного провадження в італійському законодавстві, як видається, було безпосереднього спрямоване на спрощення та, відповідно, зменшення строків провадження в кримінальних справах ...