Розділ «Свобода вираження поглядів (стаття 10 Конвенції)»

— «внутрішня» думка особи, тобто ненав'язування державою індивідууму будь-якого способу мислення;

— інформація та ідеї, що становлять громадський інтерес (рішення у справі «"Інформаціорферайн Лентіа" та інші проти Австрії» (Informationsverein Lentia and others v. Austria) від 24 листопада 1993, серія А, № 276, заяви №№ 13914/88, 15041/89, 15717/89, 15779/89 та 17207/90);

— участь у дискусії стосовно проблем, що становлять загальний інтерес (рішення у справі «Бладет Тромсе і Стенсаас проти Норвегії» (Bladet Tromso and Stensaas v. Norway) від 20 травня 1999 р., заява № 21980/93), в т. ч. публікації про дії поліції, неупередженості судів, державну політику, зокрема, щодо охорони здоров'я чи житла, а також критичні висловлювання на адресу політиків (рішення у справах Лінґенса (Lingens v. Austria) від 8 липня 1986 р., серія A, №. 103; «"Українська Прес-Група" проти України» (Ukrainian Media Group v. Ukraine) від 29 березня 2005 р., заява № 72713/01);

— мистецькі твори та вистави (рішення у справі «Інститут Отто Племінґера проти Австрії» (Otto-Preminger-Institut v. Austria) від 20 вересня 1994 р., серія А № 295-А, заява № 13470/87);

— інформація комерційного характеру (рішення у справі «Маркт Інтерн Верлаг GmbH та Клаус Беерманн проти Німеччини» (Markt Intern Verlag GmbH and Klaus Beermann v. Germany) від 20 листопада 1989 р., серія А № 165, заява № 10572/83), в т. ч. рекламні оголошення (рішення у справі «"Ґроппера радіо АГ" та інші проти Швейцарії» (Groppera Radio AG and Others v. Switzerland) від 28 березня 1990 р., серія А, № 173, заява № 10890/84) та ін., в т. ч.

— шокуючі погляди та ідеї.

Засоби вираження поглядів:

— усні висловлювання (рішення у справі «Купріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП] від 15 грудня 2005 р.; заява № 73797/01);

— книжки (рішення у справі «Лендон, Очаковскі-Лоран і Жюлі проти Франції» (Lindon, Otchakovsky-Laurens and July v. France) [GC] від 22 жовтня 2007 р., заяви №№ 21279/02 та 36448/02);

— статті в ЗМІ (рішення в справах «"Українська Прес-Група" проти України» (Ukrainian Media Group v. Ukraine) від 29 березня 2005 р., заява № 72713/01; «Кумпене та Мазере проти Румунії» (Cumpana and Mazare v. Romania) від 10 червня 2003 р., заява № 33348/96);

— оголошення, зображення (наприклад, фотографії), графіка; відео і кіно, телевізійні передачі (рішення у справах «Йєрсілд проти Данії» (Jersild v. Danemark) від 23 вересня 1994 р., серія А, № 298 № 15890/89);

— поведінка, що виражає ідеї (носіння одягу) та ін.

36. […] Суд зазначає, що він розглядав різні форми вираження поглядів, які підпадають під дію статті 10 Конвенції. Наприклад, Суд дійшов висновку, що коротка публічна демонстрація перед Парламентом кількох предметів брудного одягу, яка мала символізувати «брудну білизну держави», була формою вираження політичних поглядів (див. рішення від 12 червня 2012 року у справі «Татар та Фабер проти Угорщини» (Tatar and Faber v. Hungary), заяви № 26005/08 та № 26160/08, п. 36).

37. У цій справі заявниця відірвала стрічку від вінка, покладеного Президентом України до пам'ятника відомому українському поетові у День незалежності України, і багато людей були свідками цього вчинку. Також заслуговує на увагу і те, що заявниця належала до опозиційної політичної партії «Батьківщина», керівник якої, пані Тимошенко, на той час відбувала покарання у вигляді позбавлення волі.

38. Зважаючи на поведінку заявниці та її контекст, Суд погоджується із тим, що своїм вчинком вона прагнула поширити серед людей навколо неї певні ідеї щодо Президента. Тому цей вчинок можна вважати формою вираження політичних поглядів. Відповідно, Суд вважає, що застосування до заявниці за цей вчинок стягнення у вигляді десятиденного адміністративного арешту становило втручання у її право на свободу вираження поглядів.

Рішення у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine) від 30 жовтня 2014 року, заява № 17888/12.

Основні концепції з практики Європейського суду з прав людини щодо статті 10 Конвенції

На думку Суду, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. У зв'язку з цим Суд зауважує, що факти, на яких журналіст ґрунтував свої оціночні судження, були незаперечними, як і його добросовісність.

Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Рішення у справі «Лінґен спроти Австрії» (Lingens v. Austria) від 8 липня 1986 р., серія A, №. 103, п. 46.