Розділ «ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО СУДОУСТРІЙ І СТАТУС СУДДІВ»

У коментованій статті сформульовані загальні положення, згідно з якими народні засідателі при вирішенні всіх питань, пов’язаних з розглядом справи і постановленням судового рішення, мають такі самі права, як і професійні судді. Більш детально права і обов’язки народного засідателя регламентуються кримінально-процесуальним законодавством.

Народні засідателі під час розгляду справи беруть участь у допитах підсудних, потерпілих, свідків та інших осіб, у дослідженні всіх доказів, документів, прийнятті процесуальних рішень, у тому числі й винесенні вироку. Народні засідателі незалежні від професійного судді, і при прийнятті рішення у справі всі питання вирішуються простою більшістю голосів, при цьому голос професійного судді не має ніяких переваг перед голосом народного засідателя. Народний засідатель, як і професійний суддя, при прийнятті рішення у справі не має права утримуватися від голосування, він вправі викласти свою окрему думку.

На час виконання народними засідателями своїх обов’язків на них поширюються гарантії незалежності і недоторканності професійних суддів: при здійсненні правосуддя вони незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону; їм забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Втручання будь-якого у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність.

У справі, для розгляду якої необхідний значний час, може бути викликаний запасний народний засідатель, який перебуває в залі судового засідання з початку розгляду справи і в разі вибуття народного засідателя замінює його. На час, коли запасний народний засідатель бере участь у розгляді справи, на нього також поширюються гарантії незалежності і недоторканності професійних суддів.

Народні засідателі, які беруть безпосередню участь у розгляді судових справ, підлягають захисту відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».

Участь народних засідателів у здійсненні судової влади є їхнім громадянським обов’язком. Причому у правовому становищі народних засідателів поєднуються два начала: за способом їх обрання — вони виступають як представники громадськості, а за характером здійснюваної ними діяльності у суді — представниками держави, від імені якої вони діють. Тому діяльності народних засідателів у суді властива низка особливостей, характерних також для професійних суддів. Процесуальне законодавство під суддею безпосередньо розуміє й народного засідателя. Наприклад, при розгляді у суді кримінальної справи народний засідатель має рівні з професійним суддею права при здійсненні правосуддя (ст. 17 КПК), підлягає відводу на тих же підставах, що й суддя (ст. ст. 54–57 КПК), а у разі прийняття завідомо неправосудного вироку — кримінальній відповідальності (ст. 375 КК).

Серед обов’язків народних засідателів можна виокремити наступні:

1) повідомити голову суду про обставини, що виключають можливість його внесення до списку народних засідателів;

2) надати необхідну правдиву інформацію про себе і про стосунки з іншими особами, що беруть участь у справі;

3) своєчасно подати заяву про звільнення від виконання обов’язків народного засідателя у конкретній справі;

4) вчасно з’являтися для участі в судовому засіданні;

5) зберігати порядок у судовому засіданні і підкорятися законним розпорядженням головуючого;

6) не відлучатися із залу судового засідання під час розгляду справи;

7) не спілкуватися у справі з особами, що не входять до складу суду, без дозволу головуючого;

8) не збирати відомості у справі поза судовим засіданням.

Неявка без поважних причин у судове засідання народного засідателя вважається неповагою до суду.

Народний засідатель вправі:

1) брати участь у дослідженні всіх доказів, які мають значення для вирішення питань по справі, що розглядається за їх участі;

2) ставити питання підсудному, потерпілому, свідкам, експертам;

3) брати участь в огляді речових доказів, документів, а також під час провадження судом інших процесуальних дій;