Розділ «ОСОБЛИВА ЧАСТИНА»

3. Порядок добору засуджених для роботи у господарчій обслузі регламен­тований пунктами 65—66 розділу XIII ПВР УВП та нормативно-правовими актами з питань тримання і поведінки осіб, взятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах ДДУПВП.

Відповідно до них, для робіт з господарського обслуговування можуть бу­ти залучені засуджені, які характеризуються тільки позитивно. Добір засудже­них для виконання робіт з господарського обслуговування установ виконан­ня покарань, а також для заміщення посад майстрів, бригадирів і нарядників провадиться начальниками відповідних служб за погодженням з відділами нагляду і безпеки, оперативними службами та відділами по контролю за вико­нанням судових рішень, після їх медичного обстеження. При цьому добір то­го чи іншого засудженого є правом адміністрації установи, а не її обов’язком (тобто добір здійснюється виходячи з потреб установи, а не за бажання засу­дженого).

Враховується також і можливість виконання рішення суду про стягнення аліментів та матеріальної шкоди, заподіяної злочином. Тому використання на господарських роботах засуджених, які мають виконавчі листи, недоцільно. Як правило, вони направляються для відбування покарання в колонію.

5. Залишення засудженого для роботи з господарського обслуговування чи благоустрою оформлюється наказом начальника слідчого ізолятора. Копія наказу і заява засудженого долучаються до його особової справи.

Саме з моменту видання наказу засуджений вважається таким, який зара­хований до господарської обслуги. Оскільки у ст. 87 КВК України встановле­но загальний строк направлення засудженого до місця відбування покаран­ня — десять діб, це положення поширюється і на осіб, відносно яких вирішу­ється питання про зарахування до господарської обслуги.

6. Для зарахування засуджених у господарську обслугу колонії максима­льного рівня безпеки закон встановлює іншу процедуру — такі особи направ­ляються не за наказом начальника установи, а виключно за відповідною вказів­кою ДДУПВП України, на них поширюються загальні правила добору.

7. Не дозволяється залучати до господарського обслуговування: а) інозем­них громадян (як дальнього, так і ближнього зарубіжжя), осіб без громадянства; б) колишніх військовослужбовців, засуджених за самовільне залишення час­тини та дезертирство; в) колишніх співробітників правоохоронних органів (про їх перелік див. коментар до ст. 51 КВК), але не всіх, а лише засуджених за тяж­кі та особливо тяжкі злочини; г) осіб, засуджених за злочини, пов’язані з не­законним обігом наркотиків; ґ) засуджених за розкрадання зброї, боєприпасів; д) осіб, які не мали постійного місця проживання.

8. Необхідно зауважити, що чисельність засуджених (штатна), які зали­шаються для роботи з господарського обслуговування слідчих ізоляторів, не може перевищувати 7% загальної кількості місць у слідчих ізоляторах, а не числа утримуваних.

9. Для благоустрою, проведення поточного й капітального ремонту на під­ставах, згідно з якими засуджені залишаються для роботи з господарського об­слуговування, створюються ремонтно-будівельні бригади. Засуджені, працю­ють за розпорядженням адміністрації під постійним наглядом і охороною, проживають в окремих приміщеннях. Виведення їх за межі території слідчого ізолятора може здійснюватись у виняткових випадках тільки під конвоєм і на роботи, пов’язані з матеріальним забезпеченням, упорядкуванням і підтриман­ням у належному технічному стані будинків і споруд слідчого ізолятора. Ви­ведення на роботи у нічний час (крім аварійних випадків) забороняється. Пра­ця засуджених оплачується за рахунок коштів, виділених для проведення ре­монтних робіт.

10. Отже, зарахування засудженого до господарської обслуги не утворює в адміністрації слідчого ізолятора чи колонії максимального рівня безпеки обо­в’язку тримати таку особу в даній установі до звільнення. Вона може (напри­клад, при скороченні обсягу робіт, зміні поведінки тощо) бути відправлена адміністрацією в колонію для подальшого відбування покарання. Так само відбувається і тоді, коли засуджений, що раніше дав згоду працювати в слідчому ізоляторі чи колонії максимального рівня безпеки, забажає відбувати пока­рання у виправній установі визначеного Регіональною комісією рівня. Про­хання засудженого про це викладається у письмовій формі та підлягає задово­ленню.

Стаття 90. Тимчасове залишення засудженого в слідчому ізо­ляторі і переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора

У порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, засуджений при необхідності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою або цією ж особою, за який вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений в слід­чому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дис­циплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.

1. Дана стаття передбачає випадки, коли вже засуджена особа може бути (перед направленням до колонії) тимчасово залишена у слідчому ізоляторі або переведена з колонії (арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону) до нього. Ця необхідність виникає у зв’язку з:

а) провадженням за участю цього засудженого слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою;

б) провадженням за участю цього засудженого слідчих дій у справі про злочин, вчинений ним самим (але не був за нього засуджений);

в) розглядом у суді справи про злочин, вчинений іншою особою;

г) розглядом у суді справи про злочин, вчинений ним самим (за умови, що за цей злочин він ще не був засуджений).

Ця процедура заснована на певному порядку, передбаченому КПК Украї­ни і тим самим визначає процесуальне становище засудженого у розгляну­тих ситуаціях. Стаття 4101 КПК України встановлює лише одну підставу для тимчасового залишення або переведення засудженого з установи виконан­ня покарань до слідчого ізолятору — це необхідність провадження слідчих дій у справах інших осіб (тобто, де засуджений може бути свідком, потерпілим тощо).

Однак необхідність участі засудженого у провадженні процесуальних дій по іншій кримінальній справі може виникнути не тільки в період попередньо­го слідства цієї справи, а й після направлення її до суду. Тому цілком законо­мірним є те, що зі змісту ст. 4101 КПК України випливає ще одна підстава для тимчасового залишення або переведення засудженого з установи виконання покарань до слідчого ізолятора — необхідність його участі в судовому розгля­ді справи про злочин, вчинений іншою особою.

2. Питання тимчасового залишення засудженого або його переведення до слідчого ізолятора вирішується слідчим або органом дізнання і тільки за санкцією прокурора або за постановою суду, залежно від того, якою необхідністю викликана ця нагальна потреба.