Розділ «ОСОБЛИВА ЧАСТИНА»

д) судів іноземних держав відповідно до п. 19 Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і криміналь­них справах від 22 січня 1993 р. (ратифікований Постановою Верховної Ради України від 3 березня 1998 р.).

12. При розподілі засуджених до установ виконання покарання обов’язко­во з’ясовується, чи вперше особа засуджена до позбавлення волі, чи вона рані­ше відбувала покарання.

За теорією кримінального права, особа визнається вперше засудженою до позбавлення волі, коли вона:

а) зовсім не притягувалася до кримінальної відповідальності;

б) засуджувалася до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі;

в) засуджувалася до покарання у виді позбавлення волі, але судимість бу­ла знята чи погашена в установленому законом порядку;

г) засуджувалась до виправних робіт, які були замінені позбавленням волі в порядку ст. 30 КК України 1960 р.;

ґ) засуджувалася до позбавлення волі, але була реабілітована;

д) засуджувалася до позбавлення волі за вчинення діяння, що в подальшо­му було декриміналізовано.

За загальним правилом, особа визнається такою, що раніше відбувала по­карання у виді позбавлення волі, якщо вона раніше була засуджена до покарання у виді позбавлення волі й фактично його відбула в установах кри­мінально-виконавчої системи, незалежно від погашення чи зняття судимос­ті (п. 4.11 Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затверджена на­казом ДДУПВП України 16 грудня 2003 р. № 261, далі — Інструкція).

До цієї категорії також належать особи, які:

а) раніше були засуджені до позбавлення волі й відбули покарання в уста­нові виконання покарань будь-якого виду (виправній, виховній колонії або тюрмі);

б) умовно засуджені до позбавлення волі з обов’язковим залученням до праці, якщо вони з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 251 КК України (1960 р.) були направлені в колонію для відбування покарання у виді позбавлення волі;

в) засуджені до позбавлення волі, які після набрання вироком законної сили відбували це покарання у слідчому ізоляторі і були умовно звільнені для роботи на будівництві державних об’єктів (за КК України 1960 р.);

г) умовно засуджені, засуджені з відстрочкою виконання вироку (стат­ті 45, 461, 462 КК України 1960 р.) та звільнені від відбування покарання з ви­пробуванням при засудженні до позбавлення волі (статті 75, 79,104 КК Украї­ни 2001 р.), які за порушення порядку та умов відбування покарання були на­правлені в місця позбавлення волі;

ґ) засуджені до позбавлення волі, які після набрання вироком законної си­ли відбували це покарання у слідчому ізоляторі (про порядок набрання виро­ком законної сили див. коментар до ст. 4 КВК).

Поряд з цим, не можуть визнаватися такими, що раніше відбували пока­рання у виді позбавлення волі:

а) особи, які раніше фактично відбували покарання в місцях позбавлення волі, але були реабілітовані;

б) умовно засуджені, засуджені з відстрочкою виконання вироку (стат­ті 45, 461, 462 КК України 1960 р.), звільнені від відбування покарання з випро­буванням при засудженні до позбавлення волі (статті 75, 79, 104 КК України 2001 р.), що фактично не відбували призначене покарання (якщо після закін­чення строку відстрочки чи випробування засуджений був звільнений від від­бування покарання), у зв’язку із застосуванням амністії, помилування або не звернення вироку до виконання через закінчення строків давності, встановле­них законом, тощо;

в) особи, засуджені до направлення у дисциплінарний батальйон;