Розділ «ОСОБЛИВА ЧАСТИНА»

17. Соціально-психологічна робота із засудженими цієї категорії спрямо­вана на усвідомлення ними провини за вчинений злочин, формування і збере­ження навичок військової служби, нейтралізацію негативного впливу на них умов ізоляції, профілактику та відвернення агресивної поведінки щодо війсь­кових службових осіб Служби правопорядку та чергової зміни, інших засу­джених військовослужбовців і себе.

18. Основними формами соціально-психологічної та виховної роботи із засудженими військовослужбовцями є: індивідуальна робота, гуманітарна та культурно-виховна робота, правове виховання. Індивідуальна робота прова­диться військовими службовими особами органу управління Служби пра­вопорядку в гарнізоні та офіцерами з виховної роботи гарнізону на підставі вивчення особи кожного засудженого з урахуванням вчиненого ним злочи­ну, посади, військового звання, сімейного стану, фаху та інших обставин, що характеризують засудженого. Гуманітарна та культурно-виховна робота про­вадиться два рази на тиждень у час, відведений розкладом занять, з метою формування високих морально-психологічних якостей, уміння розбиратися в політичній ситуації, участі у житті держави та її Збройних Сил. Правове ви­ховання є однією із форм виховної роботи з боку військових службових осіб Служби правопорядку, спрямованої на формування у засуджених правової культури, поваги до закону і прагнення до його точного та неухильного ви­конання.

19. За сумлінну поведінку і ставлення до військової служби до засудже­них військовослужбовців можуть застосовуватися заходи заохочення у вигля­ді подяки, дострокового зняття раніше накладеного стягнення чи зарахування часу відбування арешту до загального строку військової служби повністю або частково (за правилом, встановленим ч. 6 ст. 55 КВК, час відбування арешту до загального строку військової служби і вислуги років для присвоєння черго­вого військового звання не зараховується, крім випадків, коли таке зарахуван­ня здійснюється як міра заохочення; військовослужбовець також не може бути представлений до присвоєння чергового військового звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце служби, звільнений з військової служ­би, за винятком випадків визнання його непридатним до військової служби за станом здоров’я).

Водночас, за порушення порядку відбування покарання до засуджених військовослужбовців можуть застосовуватися заходи впливу у вигляді до­гани чи переведення в одиночну камеру на строк до десяти діб.

20. Правом застосування заходу заохочення у вигляді зарахування часу відбування арешту до загального строку військової служби користується за поданням начальника органу управління Служби правопорядку в гарнізоні, де відбував кримінальне покарання військовослужбовець, начальник органу управ­ління Служби правопорядку в гарнізоні, де проходить службу військовослуж­бовець. Правом застосування інших заходів заохочення і стягнення користу­ється начальник органу управління Служби правопорядку в гарнізоні, де від­буває кримінальне покарання військовослужбовець, та начальник гарнізону, з якого прибув військовослужбовець.

21. У випадках, передбачених чинним законодавством, до військовослуж­бовців можуть застосовуватися фізичний вплив, спеціальні засоби та зброя, про що начальник чергової зміни і військові службові особи органу управління Служби правопорядку в гарнізоні негайно доповідають начальнику органу управління Служби правопорядку в гарнізоні та повідомляють військового прокурора. Поряд з цим, при втечі військовослужбовців-жінок зброя не засто­совується.

Порядок застосування спецзасобів встановлений у постанові КМ України від 18 січня 2003 р. № 83 «Про затвердження Правил застосування спеціаль­них засобів військовослужбовцями Військової служби правопорядку у Зброй­них Силах України під час здійснення службових обов’язків». Так, перед вико­ристанням спеціальних засобів, крім необхідності відбиття раптового нападу на військовослужбовця Служби правопорядку, виникнення безпосередньої за­грози життю або здоров’ю військовослужбовців чи інших осіб і звільнення за­ручників, захоплених на території військової частини, повинно бути зроблено попередження про намір їх застосування. Попередження може бути зроблено голосом, а у разі значної відстані або звернення до великої групи людей — че­рез гучномовні пристрої, підсилювачі звуку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби мають застосовуватися, а також державною мовою не менше двох разів з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру злочину або пра­вопорушення та особи, яка їх учиняє. Військовослужбовці Служби правопо­рядку під час здійснення службових обов’язків застосовують спеціальні засо­би за наказом свого безпосереднього командира (начальника), керівника кон­кретної операції, за винятком випадків реальної загрози їх життю і здоров’ю або життю і здоров’ю інших військовослужбовців чи цивільних осіб, звільнен­ня заручників, захоплених на території військової частини. Військовослужбо­вці Служби правопорядку, які індивідуально здійснюють службові обов’язки, приймають такі рішення самостійно.

Застосування спеціальних засобів забороняється: а) до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку та осіб з вираженими ознаками інвалі­дності, малолітніх, крім випадків учинення ними групового нападу, збройного нападу чи збройного опору, що реально загрожує життю і здоров'ю цивільного населення та військовослужбовців Служби правопорядку; б) у приміщеннях і на земельних ділянках, де розташовані дипломатичні, консульські та інші іно­земні представництва; в) у приміщеннях, де виготовляються вибухові чи лег­козаймисті речовини; г) у місцях значного скупчення людей, де можуть пост­раждати сторонні особи, а також у дитячих і лікувальних закладах.

Наручники або засоби зв'язування до осіб, які утримуються під охороною, застосовуються за наказом чергового органу управління або підрозділу Служ­би правопорядку, начальника варти, начальника патруля або начальника групи затримання, які здійснюють конвоювання (супроводження), а також за розпо­рядженням прямих начальників зазначених осіб у разі: вчинення фізичного опору військовослужбовцям Служби правопорядку; відмови йти під охороною — на час конвоювання (супроводження); спроби самогубства або заподіяння со­бі каліцтва; нападу на інших військовослужбовців, які утримуються під охо­роною, та інших осіб — до заспокоєння особи, яка здійснила напад; конвоюван­ня (супроводження) транспортними засобами; конвоювання (супроводжен­ня) після затримання військовослужбовця, який утримувався під охороною і вчинив втечу.

Наручники або засоби зв'язування знімаються за розпорядженням особи, яка дала наказ про їх застосування, або старшого начальника, а також за роз­порядженням начальника варти, начальника патруля, що здійснює конвою­вання (супроводження), у разі відсутності потреби в подальшому їх застосу­ванні, на час харчування, відправлення природних потреб, а також у разі ви­никнення загрози життю осіб, які утримуються під охороною, чи раптового їх захворювання.

Забороняється нанесення ударів кийком у разі, коли це не пов’язано із за­хистом життя та здоров'я військовослужбовця Служби правопорядку або іншої особи: гумовим — по голові, шиї, ключичній ділянці, череву, статевих органах; пластиковим типу «тонфа» — по голові, шиї, сонячному сплетенню, ключич­ній ділянці, паху, статевих органах, нирках, куприку.

Світлозвукові пристрої застосовуються на відстані не ближче двох метрів від людини.

Водомети застосовуються для розосередження учасників масових безпо­рядків при температурі атмосферного повітря не нижче 0 °С.

У разі застосування речовин сльозоточивої та дратівної дії забороняється прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне їх застосування в період дії цих речовин у межах зони ура­ження. Ручні газові гранати, патрони з газовими гранатами «Черемуха-1», «Черемуха-4», «Черемуха-12», «Сирень-3» застосовуються тільки на відкритій місцевості.

Пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, застосо­вуються на відстані не ближче 40 метрів від людини і відстріл таких патронів здійснюється тільки по нижній частині ніг. Забороняється застосування під­ривних пристроїв для відкриття захоплених правопорушниками приміщень, де перебувають заручники.

Під час здійснення службових обов’язків військовослужбовці Служби пра­вопорядку можуть також використовувати службових собак, які пройшли від­повідний курс дресирування, визнані придатними для несення служби і пере­бувають у штаті підрозділів службового собаківництва. Право використовува­ти службових собак надається військовослужбовцям Служби правопорядку, які несуть з ними службу. Службові собаки використовуються на довгому і короткому поводках, без поводка, в наморднику і без нього виходячи з кон­кретної ситуації, що склалася.

У кожному випадку застосування спеціальних засобів військовослужбов­ці Служби правопорядку зобов’язані надавати потерпілим у разі екстреної по­треби першу медичну (долікарську) допомогу, а також у найкоротший строк забезпечити їх необхідною медичною допомогою з інформуванням лікаря про спеціальний засіб, який застосовувався в цьому випадку. Після застосування спеціальних засобів проводиться огляд приміщень і місцевості з метою вияв­лення потерпілих, можливих вогнищ, пошкодження об’єктів життєзабезпечен­ня, а також збирання спеціальних засобів, що не спрацювали, а у разі потре­би — дегазація відповідних об’єктів.

22. Виконання покарання у виді арешту припиняється у зв’язку з відбут­тям призначеного строку, а також достроково, у зв’язку з хворобою, амністією чи помилуванням (статті 85—97 КК). Умовно-дострокове звільнення на під­ставі ст. 81 КК України та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням за ст. 82 КК України до осіб, яким призначено покарання у виді арешту, не застосовуються.

23. Військовослужбовців, які за обвинувальним вироком суду засуджені до арешту з відбуттям кримінального покарання на гауптвахті Служби право­порядку, звільняє начальник органу управління Служби правопорядку в гар­нізоні або його заступник у присутності начальника гауптвахти Служби пра­вопорядку. Після отримання від начальника органу управління Служби пра­вопорядку в гарнізоні посвідчення про відрядження, військових перевізних документів, коштів на проїзд і харчування військовослужбовці у визначений строк повертаються до своїх військових частин.