Розділ «ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА»

невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній міні­мального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середньо­го рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом;

мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання — чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тя­жкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, вста­новленому статтею 147 цього Кодексу;

середнього рівня безпеки — жінки, засуджені до покарання у виді довіч­ного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довіч­ного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в поряд­ку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покаран­ня у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочи­ну середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення во­лі; засуджені, переведені з колоній максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом;

максимального рівня безпеки — чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смер­тної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на пев­ний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбав­лення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в поряд­ку, передбаченому цим Кодексом.

3. Слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній серед­нього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з госпо­дарського обслуговування.

1. Виправні колонії належать до кримінально-виконавчих установ вико­нання покарань закритого типу (ч. 3 ст. 11 КВК) і є структурним елементом ДКВС України.

Виправні колонії виконують два види кримінальних покарань: позбавлен­ня волі на певний строк (ст. 63 КК) та довічне позбавлення волі (ст. 64 КК).

2. Покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи.

Ізоляція засудженого від суспільства здійснюється у спеціально обладна­ній для цього установі виконання покарань закритого типу, яка унеможлив­лює вільний вихід особи за її межі та вводить ряд інших, передбачених зако­ном правообмежень (розділ II ПВР УВП). У виправних колоніях встановлю­ється визначений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання (режим), який і забезпечує ізоляцію засу­джених.

Поняття режиму у колоніях та його основні вимоги зазначені у ст. 102 КВК України.

3. Позбавлення волі на певний строк може застосовуватися лише тоді, коли воно вказано у санкції норми Особливої частини Кримінального ко­дексу України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, а та­кож коли суд дійде висновку про незастосування довічного позбавлення волі (ст. 64 КК).

4. Довічне позбавлення волі — це найсуворіший з усіх видів основних по­карань, який полягає у довічній ізоляції засудженого від суспільства у кри­мінально-виконавчих установах закритого типу максимального рівня без­пеки.

Особливості обладнання таких установ виконання покарань визначені у п. 8 ПВР УВП та розділі IV цих Правил (пункти 23—25).

Цей вид покарання застосовується судом тільки тоді, коли воно вказане в санкції норми Особливої частини Кримінального кодексу України, яка перед­бачає відповідальність за вчинений злочин.

5. Виправні колонії мають статус юридичних осіб (ст. 80 ЦК), гербову пе­чатку та штамп (п. 6 ПВР УВП).

6. Виправні колонії поділяються на:

— мінімального рівня безпеки (ст. 138 КВК);

— середнього рівня безпеки (ст. 139 КВК);

— максимального рівня безпеки (ст. 140 КВК).

У свою чергу, виправні колонії мінімального рівня безпеки є двох видів: з полегшеними та загальними умовами тримання. Особливості обладнання та­ких установ виконання покарань зазначені в пунктах 9 та 17 ПВР УВП.