Розділ II. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього та залізничного руху.

Об’єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил проїзду залізничних переїздів. Залізничний переїзд - це перехрещення дороги із залізничними коліями на одному рівні. Частина перша коментованої статті визначає, що такі діяння вчинюються шляхом: а) в’їзду водіїв на залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофора; б) в’їзду водіїв на залізничний переїзд на заборонений жест регулювальника; в) в’їзду водіїв на залізничний переїзд при закритому шлагбаумі; г) в’їзду водіїв на залізничний переїзд, коли до переїзду наближається поїзд. Об’єктивна сторона правопорушень, полягає у вчиненні інших порушень правил проїзду залізничних переїздів, крім передбачених ч. 1 цієї статті. До таких порушень можуть належати: розворот, рух заднім ходом, обгін або зупинка на залізничному переїзді, стоянка ближче 50 м від залізничних переїздів; випадки, коли за переїздом утворився затор, який змусить водія зупинитися на переїзді; коли до переїзду в межах видимості наближається поїзд (локомотив, дрезина) тощо. Об’єктивна сторона правопорушень, визначених ч. 3 коментованої статті передбачає порушення, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, що спричинили створення аварійної ситуації або пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд. Визначення поняття аварійної обстановки міститься у ч. 4 ст. 122 КпАП, транспортного засобу - у ч. 6 ст. 121.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Суб’єктом правопорушення: водій транспортного засобу.

Стаття 124. Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна

Порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, крім передбачених статтею 123, частинами першою або другою статті 130 цього Кодексу, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна, -

тягнуть за собою накладення штрафу від одного до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

[У статтю 124 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 316-ХІ від 29.05.85 p., № 7542-ХІ від 19.05.89 p., № 1369-ХІІ від 29.07.91 p., № 1818-ХІІ від 15.11.91 p.; Законом України № 3785-ХІІ від 23.12.93 p.]

[У статтю 124 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У статтю 124 внесено зміни згідно із Законом України № 2350-ІІІ від 05.04.2001 p.]

У коментованій статті передбачено адміністративну відповідальність за порушення водіями правил дорожнього руху, крім передбачених ст. 123, частинами 1 або 2 ст. 130 КпАП, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, Шляхових та інших споруд чи іншого майна. Відповідно, об’єкт та об’єктивна сторона правопорушення, що містяться у ст. 123 та частинах 1, 2 ст. 130 КпАП, будуть складати відповідні ознаки і для правопорушень, передбачених коментованою статтею, однак за наявності таких доповнень. Оскільки зазначені правопорушення спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна, об’єктом правопорушень, передбачених коментованою статтею, будуть також суспільні відносини у сфері власності, а об’єктивна сторона має бути доповнена вказівкою на настання наслідків у вигляді майнової шкоди, тобто склад правопорушень трансформується у формальний.

Крім того, слід розмежовувати склад правопорушень, передбачених коментованою статтею, та випадки настання цивільно-правової або кримінальної відповідальності. Умовами настання адміністративної, а не іншого виду юридичної відповідальності є такі: а) наявний причинний зв’язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди (у випадку відсутності такого зв’язку особу може бути притягнуто до цивільно-правової відповідальності); б) немає наслідків діяння у вигляді спричинення або можливості спричинення аварії поїзда, судна або порушення нормальної роботи транспорту, або створення небезпеки для життя людей, або спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, або завдання великої матеріальної шкоди, чи настання інших тяжких наслідків (у противному випадку діяння кваліфікується як злочин за ст. 277 Кримінального кодексу України).

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Суб’єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.

Стаття 124-1. Ненадання транспортних засобів працівникам міліції та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

[Назву статті 124-1 доповнено згідно із Законом України № 743-ІV від 15.05.2003 p.]

Ненадання посадовими особами підприємств, установ, організацій і громадянами транспортних засобів, що їм належать, працівникам міліції та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у встановлених законом невідкладних випадках -

тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 124-1 згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 1369-ХІІ від 29.07.91 p.]

[У статтю 124-1 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 1818-ХІІ від 15.11.91 p.; Законом України № 3785-ХІІ від 23.12.93 p.]