РОЗДІЛ IV. ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ

В даному виді провадження встановлюється час смерті особи, яка вже померла. Натомість, у провадженні про оголошення особи померлою встановлюється презумпція її смерті, при чому часом смерті такої особи вважається день набрання законної сили рішенням суду про це або конкретна дата її вірогідної смерті, яку встановить суд. Окрім цього, провадження про встановлення факту смерті особи в певний час відрізняється також правилами про підсудність, вимогами до заяви, яка подається до суду та змістом рішення суду у даних справах.

Стаття 247. Зміст заяви

1. У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

1. Ця стаття визначає зміст заяви про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення 'її померлою. У заяві по даних справах повинні бути відображені загальні для всіх заяв до суду реквізити. Дана стаття вказує і на особливості саме цих заяв.

2. Безвісна відсутність фізичної особи або оголошення її померлою спричиняє для заявника певні правові наслідки (право на розірвання шлюбу, право на спадкування тощо). Тому мета встановлення безвісної відсутності фізичної особи чи оголошення її померлою повинна бути обов’язково відображена в заяві. Заявник повинен вказати у своїй заяві ті дані, що обґрунтовують то чи інший юридичний стан фізичної особи (відсутність у місці проживання, час відсутності, передбачуване місце перебування, останнє відоме місце перебування тощо).

Доцільно також зазначити строк, протягом якого про фізичну особу немає відомостей в місці її постійного проживання; дату настання небезпечних обставин (нещасного випадку), що загрожували смертю фізичній особі; дату закінчення воєнних дій, якщо особа пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями.

Стаття 248. Підготовка справи до розгляду

1. Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

2. Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.

1. Коментована стаття передбачає особливості підготовки справи до розгляду, покладаючи на суд обов’язок вчинити конкретні дії.

Предметом доказування у даних справах є обставини, які підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи у місці її постійного проживання протягом певного часу. Такі обставини можуть підтвердити лише особи, які найчастіше контактували з особою, місцеперебування якої невідоме. Тому суд в порядку підготовки справи до судового розгляду визначає коло осіб, які можуть повідомити дані про відсутню фізичну особу, надсилає запити відповідним організаціям за останнім місцем проживання та місцем роботи відсутнього.

2. Водночас суд через органи опіки та піклування вживає заходів щодо встановлення опіки над майном відсутньої особи.

Збирання даних здійснюється у формі запитів. Закон не передбачає можливості оголошення розшуку особи по даних справах.

Підготовка справи до судового розгляду, як і в інших випадках, має завершуватися по- становленням ухвали про призначення справи до судового розгляду з викликом і повідомленнями учасників процесу.

Стаття 249. Розгляд справи

1. Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

2. Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, — відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. У разі наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

1. Розгляд справ даної категорії відповідно до ч. 4 ст. 234 ЦПК провадиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів. Розгляд здійснюється за загальними правилами ЦПК. Учасниками процесу є заявник, інші заінтересовані особи, свідки та інші особи, яких суд визнає за необхідне допитати.

2. Якщо при розгляді справи будуть встановлені підстави для задоволення заяви, суд ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Рішення має відповідати загальним вимогам ЦПК. До вступу рішення в законну силу його можна оскаржити в апеляційному порядку.

3. Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою копія рішення надсилається в дві адреси: в орган РАЦСу — для реєстрації смерті фізичної особи та у нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини — для вжиття заходів з охорони спадкового майна.