4) погоджує правовий інструментарій, за допомогою якого впорядковуються правовідносини;
5) виявляє внутрішнє життя права і встановлює межі правового регулювання, чим забезпечує розвиток правовідносин у просторовому й часовому вимірах, їх галузево-правову належність;
6) зумовлює ефективність правового регулювання;
7) формує правопорядок.
Режим правового регулювання (правовий режим) є підставою формування галузей права. У конструюванні правових режимів багатьох галузей права ставляться однакові цілі (впорядкування суспільних відносин, їх охорона і захист тощо), використовуються правові засоби (дозволи, заборони, зобов’язання, заохочення, рекомендації та ін.), методи (імперативний, диспозитивний), типи (загальнодозвільний, спеціально-дозвільний). Проте кожна галузь права функціонує у своєму правовому режимі, оскільки комбінація означених компонентів у них не повторюється. Різним у галузях права є поєднання в них правових засобів, типів та методів; різними є предмети і цілі правового регулювання. Різними можуть бути структури нормативно-правового регулювання, обсяги індивідуального регулювання, конструкції правовідносин, форми відповідальності.
Значною мірою правовий режим галузі права визначається особливостями правових режимів складових його інститутів права, а також міжгалузевих інститутів права. Так, правовий режим приватної власності визначає правові режими цивільної, сімейної та інших галузей приватного права. Правовий режим запобігання юридичним колізіям та їх усунення є режимом міжгалузевого інституту права; він складається зі специфічної сукупності норм і методів, здатних уплинути на колізійні ситуації.
Режими галузей права визначають режим функціонування системи права, який у свою чергу, впливає на режим функціонування правової системи[33].
Види режимів правового регулювання суспільних відносин:
• за умовами життєдіяльності суспільства: звичайний (ординарний) і надзвичайний;
• за обсягом суспільних відносин: загальний і спеціальний;
• за способами регулювання: стимулювальний і обмежувальний;
• за предметом правового регулювання: конституційний, адміністративний, земельний тощо; за змістом: валютний, митний та ін.;
• за суб’єктами, щодо яких він встановлюється: режим біженців; вимушених переселенців, осіб без громадянства, громадян;
• за формами вираження: законний, договірний;
• за рівнем нормативних актів, в яких він встановлюється: загальнодержавний, регіональний, муніципальний, локальний;
• за сферою використання: внутрішньодержавний і міжнародний (режим територіальних вод).
Переплетення, взаємозв’язок і взаємозумовленість типу і режиму правового регулювання суспільних відносин виражається в такому:
1) тип правового регулювання є складовою частиною, компонентом правового режиму, саме завдяки режимові він (тип) здійснює регулюючий вплив на суспільні відносини, розкриває його сутність, фактичну соціальну значимість; 2) режим правового регулювання конкретизує тип правового регулювання за допомогою комплексу застосовуваних правових засобів, хоча тип правового регулювання може й визначати режим.
§ 6. Види правового регулювання суспільних відносин
Види правового регулювання можна класифікувати за такими критеріями:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія права і держави: Підручник.» автора Скакун О.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА П’ЯТА ТЕОРІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН“ на сторінці 6. Приємного читання.