Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ЯК СОЦІАЛЬНОГО ІНСТИТУТУ»

• Нормотворча - діяльність компетентних органів і посадових осіб, що полягає у виконанні юридично значущих дій щодо офіційного встановлення, санкціонування, зміни, скасування норм права, яка завершується оприлюдненням нормативно-правових актів, нормативно-правових договорів, а також їх систематизацією. Суб’єкти нормотворчості в Україні - народ, Верховна Рада, Верховна Рада АР Крим, Президент, Кабінет Міністрів, міністерства і відомства, місцеві органи влади і управління.

• Правозастосовча - діяльність компетентних органів і посадових осіб, що полягає у виконанні юридично значущих дій щодо розгляду і вирішення індивідуальних юридичних справ, наділення одних суб’єктів правами, покладання на інших обов’язків, укладання угод тощо, які завершуються прийняттям правозастосовчого акта, що має індивідуальний характер (призначення пенсії, притягнення до адміністративної відповідальності та ін.). Суб’єкти правозастосовчої діяльності - державні органи і посадові особи.

• Правоохоронна - діяльність, що полягає у виконанні правозначущих дій, спрямованих на охорону суспільних відносин, урегульованих правом, на запобігання правопорушенням, усунення конфліктів, розв’язання спорів. Будь-які органи держави тією чи іншою мірою здійснюють правоохоронну діяльність, тому її можна вважати одним з різновидів правозастосовної діяльності. Водночас існують і такі органи, для яких ця діяльність є основною,- органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби рибоохорони, державної лісової охорони. Це органи примусового підтримання правового порядку.

• Правозахисна - діяльність, що полягає у виконанні правозначущих дій, спрямованих на захист закріплених у нормах права суспільних відносин від будь-яких посягань, притягненні винних до відповідальності, відновленні правового стану в разі спричинення шкоди суб’єктам права, інтересам суспільства, правопорядку. Правозахисна діяльність - це передусім правосудна діяльність, яка є різновидом правозастосовчої діяльності, що здійснюється органами юстиції. Правозахисна діяльність також реалізується правоохоронними органами, що мають правозахисні повноваження. На захисті прав і свобод людини перебувають не тільки державні органи, але й недержавні організації (адвокатура, правозахисні організації).

• Інтерпретаційно-правова - діяльність компетентних органів і посадових осіб, що полягає у виконанні юридично значущих дій щодо офіційного тлумачення (інтерпретації) правових норм, яка завершується прийняттям актів тлумачення (інтерпретаційних актів). Право тлумачити норми права мають усі: як державні органи і посадові особи, так і громадяни. Проте спеціальними повноваженнями офіційно тлумачити норми права наділені за законом певні колегіальні органи і посадові особи. В Україні до них належать, наприклад, Конституційний Суд (дає офіційне тлумачення Конституції і законів України), Пленум Верховного суду (дає роз’яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства, у разі потреби визнає нечинними відповідні роз’яснення вищих спеціалізованих судів) тощо.

• Установча - діяльність, що полягає у виконанні правозначущих дій з формування, перетворення або скасування органів держави, їх структурних підрозділів, посадових осіб. Така діяльність здійснюється лише тими органами держави (парламент та ін.) і посадовими особами (президент, прем’єр-міністр та ін.), котрі наділені відповідними повноваженнями за законом. Її спонукають певні юридичні факти (закінчення строку повноваження будь-якого органу держави чи строку призначення посадової особи). Так, згідно з Конституцією України, кожна заново обрана Верховна Рада України за поданням Президента України призначає Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України. За поданням Прем’єр-міністра України Верховна Рада України призначає інших членів Кабінету Міністрів України, голову Антимонопольного комітету України, голову Державного комітету телебачення та радіомовлення України, голову Фонду державного майна України.

Безпосереднє покликання установчої діяльності - кадрове забезпечення усіх ланок державної влади і управління. Визначальною стадією установчої діяльності є виборчий процес, що полягає в реалізації виборчих прав громадян з формування представницьких органів держави і вищих посадових осіб.

• Контрольно-наглядова - діяльність, що полягає у виконанні юридично значущих дій щодо спостереження (перевірки) за додержанням підконтрольними суб’єктами правових норм і припинення правопорушень відповідними організаційно-правовими засобами. Контрольні структури України: Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд, Уповноважений з прав людини, Рахункова палата законодавчого органу, прокуратура, аудиторські структури Центрального банку України, податкова адміністрація та ін. Контрольну діяльність здійснюють органи законодавчої, виконавчої і судової влади - у різному обсязі, з різних питань і сфер правового регулювання. Результатом контрольної діяльності є контрольно-правовий акт (рішення- констатація, рішення-попередження, рішення-санкція).

Види організаційних форм діяльності органів державні організаційно-регламентаційна розробка наукових рекомендацій; підготовка проектів документів; організація виборів; підбір і розміщення кадрів та інша поточна робота із забезпечення діяльності органів держави; організаційно-господарська - організація бухгалтерського обліку, статистики, постачання та інша оперативно-технічна і господарська робота; організаційно-контролююча - організація недержавного контролю в різних сферах суспільних відносин як об’єктах діяльності держави; організаційно-ідеологічна (інформаційна) - організація інформування про нормативні акти, їх роз’яснення, формування суспільної думки та проведення іншої пропагандистської роботи.

Основні методи здійснення функцій держави в межах правових формі керівництво - здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів відповідно до їх компетенції; інформування - оповіщення через засоби масової інформації про рішення, прийняті органами держави, з метою формування суспільної думки; переконання - роз’яснення доцільності і необхідності певної діяльності або дій для набуття суб’єктами суспільних відносин впевненості в тому, що така діяльність чи дії відповідають загальним інтересам; заохочення - стимулювання діяльності громадян через наділення суб’єктивними правами, пільгами тощо; рекомендації - при наданні свободи вибору дій орієнтування громадян на бажаний, рекомендований варіант поведінки; примус - законне обмеження свободи вибору поведінки шляхом силового тиску (застосовується у разі правопорушень).

Основні методи здійснення функцій держави в межах організаційних форм: програмування; дослідження; прогнозування; оперативний аналіз та ін.

Розділ 7. ФОРМА ДЕРЖАВИ

§ 1. Форма держави, її поняття, структура

Форма держави - це система форм інституційної, територіальної і політичної організації та здійснення державної влади в країні.

Структура форми держави - стійка єдність і взаємний зв’язок складових елементів: форма державного правління, форма державно-територіального устрою, форма дерлсавного (політичного) режиму.

Форма державного правління - спосіб інституційної організації вищої влади в державі, її поділ між вищими органами (по горизонталі) та їх правове становище (глава держави, парламент, уряд). Ознаки: 1) виражає порядок формування вищих органів державної влади, їх структуру і межі здійснення; 2) характеризує зміст принципу поділу влади між вищими органами; 3) встановлює компетенцію вищих органів державної влади та характер взаємодії з іншими органами влади центрального і місцевого значення та інститутами громадянського суспільства.

Форма державно-територіального устрою - спосіб територіальної організації влади в державі (по горизонталі) і співвідношення влади між територіальними частинами, на які вона поділена, і державою в цілому. Ознаки: 1) виражає порядок поділу держави на окремі територіальні частини за певними принципами; 2) характеризує зміст організаційно-управлінської діяльності в цих частинах; 3) встановлює вертикаль взаємодії між центральними, регіональними і місцевими органами влади.

Форма державного (політичного) режиму - спосіб політичної організації державної влади, виражений через сукупність засобів і методів, що використовуються у взаємовідносинах держави й особи. Ознаки: 1) виражає відповідність порядку взаємодії держави і суспільства, держави й особи принципам верховенства права та народного суверенітету; 2) характеризує стан співвідношення правових та організаційних засобів здійснення державної влади; 3) встановлює сукупність методів підтримання законності і правопорядку в державі.

§ 2. Монархія і республіка як основні форми державного правління

У сучасних державах поширені дві форми правління: монархія і республіка. Монархія (від грец. monacrhia) - форма державного правління, за якої державна влада фактично чи номінально зосереджена в руках однієї особи - монарха, зазвичай передається разом з титулом у спадок, не делегується йому народом.