Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ЯК СОЦІАЛЬНОГО ІНСТИТУТУ»

•природний - поселення, міста, села, селища, що виникають внаслідок історичного природного (общинного) групування людей для спільного життя (знизу) - обираються органи самоврядування, що займаються місцевими справами (Велика Британія, США);

• штучний - райони, повіти (районна ланка), області, губернії (обласна ланка) є результатом видання і реалізації актів державної влади (згори) - призначаються центром (президентом, урядом) агенти держави (губернатор, префект, голова районної адміністрації), що здійснюють управління на місцях.

Найбільш поширеною є змішана система влади й управління, що поєднує місцеві державні органи (пряме державне управління) і органи місцевого самоврядування (Франція, Україна і т. ін.), які діють на основі розподілу компетенцій та відповідальності.

Місцеві державні органи - система виконавчих органів держави регіонального чи місцевого значення, які перебувають в ієрархічній супідрядності один з одним і з центральними державними органами та здійснюють цілеспрямовано-організуючий владний вплив у межах норм права на регулювання і контролювання відносин, що складаються у процесі виконання функцій держави у відповідних адміністративно-територіальних одиницях. Місцеві державні органи не мають самостійних прав і повноважень, відмінних і відокремлених від повноважень центральних органів держави.

Місцевими державними органами в Україні є державні адміністрації областей і районів, міст Києва і Севастополя, що підзвітні і підконтрольні вищим органам виконавчої влади (Президенту України, Кабінету Міністрів України - з питань, що входять до їхньої компетенції). Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування - відносно самостійні виборні органи публічної влади і громадського управління, що реалізують гарантовані законом права (можливості) територіальних спільностей громадян самостійно, під свою відповідальність, вирішувати всі питання місцевого значення, діючи в межах закону і виходячи з інтересів населення. Органи місцевого самоврядування (на відміну від місцевих державних органів) ієрархічно не підпорядковані іншим суб’єктам влади.

Види органів місцевого самоврядування в Україні:

1) ради - мають представницький напрямок публічної владної діяльності, здійснюваний на сесіях тривалістю один день, які скликаються від одного разу на тиждень до одного разу на місяць. Можуть бути ради різних територіальних громад: сільські, селищні, міські, а також районні та обласні, що представляють загальні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст;

2) виконавчі комітети рад - мають виконавчий напрямок публічної владної діяльності, що здійснюється постійно. Ради та їх виконкоми поєднані в одне ціле одним керівником - головою ради.

Напрями діяльності органів місцевого самоврядування: нормотворча, правозастосовна, контроль за правозастосуванням, представництво інтересів місцевого населення.

Місцеве самоврядування в Україні здійснює владні дії через форми прямої участі громадян у реалізації функцій місцевого самоврядування - місцевий референдуму а також через діяльність (збори) територіальної громади - територіальної спільності людей, жителів села або добровільного об’єднання жителів кількох сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення - будинкові, вуличні, квартальні комітети й інші органи самоорганізації населення, що створюються сільськими, селищними, міськими радами з ініціативи їх жителів і відповідно цими радами наділяються частиною власної компетенції, фінансів та майна. Проте саме органи місцевого самоврядування виконують головні функції у місцевому самоврядуванні.

Спільне у діяльності місцевих державних органів і органів місцевого самоврядування: 1) здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність; 2) мають владні повноваження; 3) їх влада є публічною; 4) влада реалізується постійно і безперервно; 5) використовують у разі потреби засоби адміністративного примусу; 6) діяльність відбувається в нормотворчих і правозастосовних формах (видаються нормативні акти, приймаються індивідуальні рішення); 7) мають межі діяльності (відповідно до компетенції органів і посадових осіб), що встановлені законом.

Відмінне в діяльності органів місцевого самоврядування порівняно з місцевими державними органами:

1) є відносно самостійною публічною владою територіальної громади;

2) ґрунтуються на окремій формі власності - комунальній (муніципальній);

3) мають самоврядні територіальні межі дії;

4) мають самостійну систему владних суб’єктів (виконкоми, голови рад), що наділені певним обсягом владних повноважень;

5) здійснюють функції комунального (муніципального) управління, головним чином у сфері соціального життя територіальної громади (у тому числі виконують делеговані повноваження органами місцевого державного управління) на основі затверджених відповідними радами програм соціально-економічного і культурного розвитку та цільових програм з інших питань самоврядування;

6) спираються на власну нормативну базу - комунальне (муніципальне) законодавство.

Взаємодія місцевих державних органів і органів місцевого самоврядування. Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України в 1997 р.) органи місцевого самоврядування в Україні мають недержавний статус. У Конституції України місцевому самоврядуванню, як одній з основ демократичного ладу, присвячено спеціальний XI розділ. Не будучи складовою частиною системи державних органів, органи місцевого самоврядування водночас тісно взаємодіють з державними органами і являють собою форму участі громадян в управлінні державними і суспільними справами місцевого значення. Органам місцевого самоврядування законом можуть бути делеговані окремі повноваження місцевих органів державної влади. З питань, пов’язаних зі здійсненням цих повноважень, вони підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.