Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ЯК СОЦІАЛЬНОГО ІНСТИТУТУ»

5) взаємодіють між собою у процесі реалізації своїх повноважень, керуючись принципом «дозволено лише те, що прямо передбачено законом»;

6) мають необхідну матеріальну базу - казенне майно, що перебуває в їх оперативному управлінні; свій рахунок у банку; джерело їх фінансування - державний бюджет;

7) мають організаційні структури (за видами окремих служб і за чисельним складом), територіальні масштаби діяльності, системи службової підзвітності і службову дисципліну.

Види органів держави за черговістю їх утворення:

• первинні - утворюються в результаті народного голосування (виборів); в Україні - Верховна Рада, Президент;

• вторинні - утворюються первинними органами, похідні від них і підзвітні їм. Так, персональний склад Ради національної безпеки і оборони України, на чолі якої стоїть Президент України, формує саме Президент. До складу Ради за посадою входять Прем’єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.

Види органів держави за способом утворення: виборні (представницькі органи); призначувані (органи прокуратури, виконавчо-розпорядчі органи); успадковані (спадкоємний монарх).

За часом функціонування повноважень: постійні - створюються без обмеження строку дії; тимчасові - створюються для досягнення короткострокових цілей.

За територіальною сферою діяльності: загальні - поширюють свою владу на всю територію країни: а) вищі (президент, парламент, уряд); б) центральні (галузеві міністерства, комітети); регіональні - поширюють свою владу на територію регіонів у державах федеративних (суб’єктів федерації - РФ) та унітарних (областей - Україна); місцеві - діють в адміністративно-територіальних одиницях (в Україні - районні державні адміністрації).

За обсягом компетенції: органи загальної компетенції (парламент, уряд, ради та ін.) - вирішують питання загального профілю; органи спеціальної компетенції (міністерства, відомства, управління, відділи виконкомів та ін.) - вирішують питання галузевого значення.

За формою здійснення компетенції: колегіальні - Верховна Рада, Кабінет Міністрів, виконкоми рад, суди вищої інстанції; єдиноначальні - Президент, генеральний прокурор.

За правовими формами здійснення функцій держави: нормотворчі; правозастосовні; правоохоронні; контрольно-наглядові; інтерпретаційні; установчі.

За функціональним призначенням (за принципом «поділу влади»): законодавчі, виконавчі, судові.

§ 4. Державні підприємства і установи в механізмі держави

Особливе місце в механізмі держави посідають державні підприємства і установи - вони не призначені для виконання державновладних повноважень.

Державні підприємства - самостійні статутні організації, засновані на державній власності[14], що мають статус юридичної особи і здійснюють виробничу діяльність на засадах госпрозрахунку і самооплатності з метою створення матеріальних цінностей і одержання відповідного доходу. Це зазвичай казенні підприємства, що ґрунтуються на загальнодержавній власності та володіють її часткою на праві повного господарського відання. Як юридичні особи вони мають самостійний баланс, несуть самостійну майнову відповідальність.

Державні установи - організації, що здійснюють соціально- культурну, наукову, навчально-виховну та інші види невиробничої діяльності з метою створення духовних цінностей і фінансуються цілком чи частково коштом державного бюджету. Це неприбуткові організації: дошкільні дитячі установи, школи, училища, вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, театри, музеї, лікарні, санаторії та ін.

Державні підприємства і державні установи відрізняються від державних органів:

1) не мають державно-владних повноважень, тобто не є носіями державної влади;

2) безпосередньо створюють матеріальні чи духовні блага;