Розділ «ЧАСТИНА ДЕСЯТА ТЕОРІЯ ПРАВОВОЇ ЗАКОННОСТІ ТА ПРАВОВОГО ПОРЯДКУ»

5) цілісність, як і єдність правової законності,- забезпечується його поширеністю на території всієї країни. Неприпустимим є існування різних правопорядків в окремих регіонах (областях, районах, містах) держави, тим більше унітарної держави, якою є Україна. Однак на практиці у певних сферах правового регулювання (стягування податків, надання пільг, організація ринкової торгівлі та ін.) такий різнобій існує. Зазвичай він виникає від суперечностей у чинному законодавстві і зумовлених цим різних його трактувань на місцях. Умовою єдності правопорядку є єдність правової законності;

6) стабільність (усталеність) - надійне закріплення його функціонування правовими нормами та створення умов щодо їх реалізації. Оскільки небезпека дестабілізації загрожує правопорядку постійно, особливо в періоди соціально-економічної перебудови, реформування суспільства, не завжди продуманого і обґрунтованого, а також в умовах наявності прогалин і колізій в законодавстві, держава застосовує запобіжні заходи у сфері як нормотворчості, так і правозастосування (охорона правопорядку правоохоронними органами та ін.);

7) підконтрольність - виявляється у здійсненні повсюдного, загального й універсального контролю суб’єктами та інститутами громадянського суспільства, уповноваженими органами держави (перевірка якості законів, відповідності їм підзаконних актів, ступеня реалізації прав та свобод громадян тощо). Підконтрольність додає стійкості правопорядку, оскільки спрямовує його розвиток на високих моральних підвалинах, повазі до прав людини, її гідності і честі;

8) відповідальність держави перед суспільством і громадянином за його забезпечення - означає, що реалізація основоположних прав і свобод людини, здійснення суб’єктивних прав і обов’язків учасників правовідносин, діяльність державних органів і посадових осіб у межах їх офіційно визначеної компетенції, додержання усіма суб’єктами правозаконності, охорона і захист фізичних і юридичних осіб від порушень гарантуються державою. У разі неналежного забезпечення правопорядку держава (в особі її органів і посадових осіб) має нести відповідальність перед суспільством і громадянином.

§ 4. Право, правова законність, демократія і правовий порядок

Право, правова законність, правовий порядок, демократія - взаємоозумовлені явища, що не можуть повноцінно існувати одне без одного. Якщо право, правова законність, правовий порядок - це певні рівні, зрізи правової матерії, які можна розглядати як її початок, динамічну частину (розвиток) і результат, то демократія є умовою для їх якісного функціонування.

Право і правовий порядок - співвідносяться як юридична основа (право) і результат дії права (правопорядок):

Право є системою норм, що регулюють суспільні відносини задля встановлення правопорядку; слугує засобом формування та закріплення норм; зумовлює нормативність правопорядку; виступає первинним засобом правового впливу на суспільні відносини, що стали предметом правового регулювання; визначає можливість правового регулювання суспільних відносин; слугує гарантом правопорядку у разі своєчасного оновлення правових норм відповідно до вимог суспільного розвитку.

Правовий порядок є громадянським порядком, що ґрунтується на нормах права, поза якими і без яких він немислимий; є реалізованим правом; зумовлює нормативність права; є кінцевим результатом дії права, визначає рівень упорядкованості суспільних відносин правом, але може передувати праву - у разі, коли типові моделі правової поведінки, що формуються у громадянському суспільстві, набувають пізнішого закріплення в офіційних джерелах права; характеризує дієвість правового регулювання суспільних відносин; завдяки нормативності виступає засобом подолання прогалин та колізій в законодавстві, оскільки правові норми, втілюючись у суспільне життя, виявляють недоліки у сфері правового регулювання.

Правова законність і правовий порядок співвідносяться як засіб установлення правового порядку (правова законність) і впорядкована дійсність, наслідок дії правової законності (правовий порядок).

Правова законність - галузь сущого і належного, тобто є правом, що реалізується; це принцип, метод діяльності, режим правових дій і відносин; засіб встановлення правопорядку; визначає рівень правопорядку.

Правовий порядок - галузь сущого, тобто втілене в життя право; правова законність у дії, реалізована правова законність, результат принципу, методу діяльності, режиму правових дій і відносин; фактична упорядкованість суспільних відносин, що виступає як найважливіша основа (засіб) для підтримання законності; залежить від зміцнення правозаконності.

Правовий порядок і демократія співвідносяться як підґрунтя для розвитку демократії (правопорядок) і сприятлива атмосфера для утвердження права, забезпечення законності і правопорядку (демократія).

Правовий порядок - основа демократії, найважливіша умова реалізації інститутів демократії; впливає на рівень розвитку демократії; слугує мірилом свободи особи, гарантованості її прав і законних інтересів, виконання обов’язків і здійснення відповідальності; забезпечує легітимність демократії.

Демократія - режим сприяння правопорядку, гуманістична атмосфера для його розвитку (дотримання міжнародних стандартів прав людини); визначає рівень розвитку правопорядку завдяки демократичним механізмам, інститутам, нормам; створює умови для забезпечення принципу рівності громадян перед законом, рівності їх прав, свобод і обов’язків, рівності правової охорони і захисту; є легітимною основою ефективності правопорядку.

Отже, правовий порядок - вінець дії права, результат механізму правового регулювання і необхідна умова функціонування як правової системи, так і всієї соціальної системи.

§ 5. Правовий порядок, громадський порядок і дисципліна

Правопорядок є частиною громадського порядку, що складаєтеся із суспільних відносин як правового, так і неправового характеру, котрий являє собою стан урегульованості суспільних відносин.

Громадський порядок - зумовлений об’єктивними і суб’єктивними чинниками стан урегульованості та організованості порядку у громадських місцях, що складається на основі реалізації всіх соціальних норм і принципів (правових, моральних, релігійних, корпоративних тощо).

За допомогою громадського порядку, його встановлення і підтримання забезпечуються: а) суспільна безпека і злагода; б) безпека громадян, їх захист від зазіхань на їх права та інтереси; в) сприятливі умови для нормального функціонування організацій і громадських об’єднань, для праці і відпочинку громадян, поваги їхньої честі, людської гідності і суспільної моральності. Основу громадського порядку складають відносини, поведінка та всі види діяльності, що складаються в місцях спілкування людей при задоволенні їхніх матеріальних, духовних потреб, під час відпочинку (тобто в громадських місцях).