Розділ «Труд не праця – більше мобілізації сил!»

Нова українська державність – це велика ідея панування. Не животіння в існуючих куцих етнографічних межах, а авторитарний розмах і енергія, що виступає поза межі існуючого краю. Для швидкого піднесення авторитарності центру потрібні будуть і нові методи, і нові люди. Національно-географічний принцип – це не вирішення проблеми. Великій ідеї панування повинні служити не тільки українці, але й чужинці, – і в першу чергу національне наближені до українців племена і народи. Одночасно методи панування не можуть спиратися виключно на вузенькі методи українського відродження останнього століття. Нам потрібні національні великодержавні методи.

Щоб мати авторитет – треба мати силу! Необхідно постійно мобілізувати її до боротьби. Одним словом, треба бути якнайбільше мобільним і продуктивним.

Найбільш продуктивною формою праці є масовий промисел. На шлях цього промислу Україна приходить в останніх десятиліттях. Упромисловлення досягло великих розмірів. Треба обрахувати національний дохід з індустрії вже тепер. Масова продукція, що виробляється машинами, з кожним днем усе більше і більше характеризує сучасне промислове господарство України. Ми прагнемо вільної праці!

У великому господарстві України повинна зникнути підневільна праця населення міст і сіл. Червоний канчук жене до праці і одночасно не задовольняє потреб працюючих. Високі ціни на харчі, одяг і предмети широкого вжитку йдуть поруч з низьким заробітком. Продукція за совєтських часів має широкий розмах, але не для широких мас: вони з неї не користають, а животіють. А це в першу чергу том)', що не існує стимулу до праці – знищена тенденція постійного підвищення заробітної платні. І це тому, що знищено право на добровільний вибір праці.

Прагнемо масової продукції для мас! Підставою для цього є підвищення життєвого рівня і життєвих вимог українських мас шляхом підвищення заробітку, зниження цін на товари широкого вжитку й розбудови національної культури.

Прагнемо, щоб у стремлінні до вищого рівня життя злилися усі групи та класи українського народу.

Прагнемо визволення села!

Всі кращі села, що вміють одноосібно чи артільно вести сільське господарство, мають право на те. щоб жити не гірше, аніж робітники у місті.

Земля для тих, хто її обробляв споконвіку і хто нині на ній працює. Але цього замало. Селу потрібна державна допомога. Селянську працю необхідно піднести до рівня найпочесніших серед почесних занять в Україні.

Досі держава розділила своїх громадян на сільськогосподарських і промислових і завжди симпатизувала та допомагала промисловим робітникам. Спочатку поміщицькі інтереси, а потім комуно-большевицькі спиралися на один постулат: відокремлення міста від села. Поміщики базікали про безталанну психіку мужика, мовляв – такий вродився. Комуністи твердять, що мужик другосортний, бо не революціонер. Чи це так – скаже молода Українська держава.

Хай живе спільність праці!

Масова продукція – це найбільш успішна у сучасному світі форма продукції, але вона не дозволяє нікому (жодному класові!) вивищувати себе чи відокремлюватися. У цій продукції існує цілковита залежність усіх працюючих мас краю. Лише завдяки цій залежності існує високий рівень життя працюючих. Масова продукція – здобуток витворення багатств шляхом його розподілу.

Постулат і збагачення українських мас існуватиме тоді, коли зростатиме купівельна спроможність громадян при збільшенні виробництва товарів. Старі форми життя, що дозволяли животіти тим, які важко працюють на землі, проминуть в Україні.

Єдність праці – це єдине, що веде до зростання можливості мас!