Розділ «СЛОВО ДО ПОБРАТИМІВ: “МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, МАЙБУТНЄ”»

Багато хто з учасників тих подій розчарувались у них, але не ми, бо вже тоді чудово розуміли безперспективність боротьби тільки проти персон, без боротьби з антинародною системою влади. Ми не зачаровувались Ющенком, бо усвідомлювали, що сама лише зміна людей влади не принесе ніякої користі Україні. Ми розуміли, що ті процеси – не Національна революція, а вибух людського обурення. А самого “обурення” мало для побудови Державності… “Помаранчева революція” – це добре, але замало. Наступним кроком українців має бути Революція Національна!

Роки після Майдану були прожиті “Тризубом” теж не марно. Боротьба за утвердження націоналістичних ідеалів увійшла в якісно іншу фазу. Акції, вишколи, конференції; створення у 2007 році Міжнародного антиімперського фронту за участі “Тризуба”, Північнокавказького руху опору, представників Польщі, Литви, Туреччини; розвиток добрих відносин з Меджлісом та молодіжними організаціями кримськотатарського народу; активна участь з метою поширення наших ідей у всіх без винятків місцевих та загальноукраїнських виборах; нейтралізація діяльності антиукраїнських імпершовіністичних угрупувань на всій Україні; масовані заходи проти пропаганди сексуального збоченства і деградації суспільства, антисектантські виступи; системні акції декомунізації, які були підхоплені усім патріотичним загалом та завдячуючи яким частина українських міст, селищ та сіл позбулась символів радянської окупації… І навіть відхід у вічність Провідника Василя Іванишина 8 травня 2007 року не зупинив поступу Організації. Незважаючи на цю страшну втрату, ми змогли не тільки зберегти Організацію, але й примножити ті націоналістичні справи, які впливають на розвій нації.

Рік 2010. Найвищу державну посаду Президента України шляхом брехні, фальсифікацій, підкупу частини виборців захопив Віктор Янукович. Режим внутрішньої окупації, який і до того панував в Україні, щоправда не у таких гіпертрофованих формах, отримав друге дихання. Його антиукраїнська сутність проявилась із перших же кроків: торгівля національними інтересами, повна ліквідація паростків народовладдя, узурпація всіх владних повноважень, знищення Конституції та Права, безсовісне самозбагачення та тотальний грабунок народу тощо.

Ці події не могли не вплинути і на нашу Організацію. “Тризуб” – єдина націоналістична структура, яка повністю передбачила розгортання та активізацію антиукраїнських дій після “демократичного” захоплення влади Януковичем та його псарнею. Вже у лютому 2010 року, відразу після виборів, вийшла заява-звернення Голови ЦП “Тризуба”, в якій українцям пропонувався план антирежимних дій, у березні відбулась організаційна Конференція, на якій було передбачено можливі провокації та, як наслідок, репресії проти Організації. Одночасно відбувались вишколи, які мали на меті максимально підготувати членство Організації до дій в екстремальних умовах, розширити поле діяльності “Тризуба”. За цей час була створена і почала діяти “Жіноча січ” як референтурний підрозділ Організації. Була проведена ґрунтовна підготовка до створення якісно нового всеохопного націоналістичного громадсько-політичного об’єднання. “Тризуб” очолив Андрій Стемпіцький – новий керівник з новою енергією та свіжими життєвими силами. На декількох нарадах було прийнято план дій у випадку загострення політичної ситуації та рішення про підтримку будь-яких протестних акцій українців, які виступають з державницьких позицій.

Саме тому на Податковому майдані у листопаді-грудні 2010 року наші хлопці з першого дня цієї резонансної акції, єдині з представників націоналістичних організацій, були у лавах підприємців, де, знову ж таки, розповсюджували націоналістичні ідеї та підтримували безпеку як наметового містечка, так і Акції загалом. Тризубівський стяг зі святим і свяченим націоналістичним Хрестомечем декілька тижнів розвивався над наметами протестуючих.

До речі, коли Адміністрація Януковича знайшла важелі впливу на частину провідного активу цього Майдану, через посередників вона розпочала активну купівлю тих, хто продавався. Список цих “борців за народне щастя” великий… Дехто з непосвячених “скупників” навіть звернувся до наших хлопців з привабливими у матеріальному аспекті пропозиціями – аби “Тризуб” забрався геть з Майдану. У відповідь вони отримали чіткі та, правда, нецензурні слова з побажаннями “далекої дороги”. (Потім, вже у 2011 під час новітніх репресій проти Організації дехто передавав інформацію про те, що це нам, так би мовити, за Податковий майдан, а точніше за те, що не спокусилися на гроші та “покращення житлових умов у Києві”.)

Черговий етап боротьби: 28 грудня 2011 року Божого мобільна група “Тризуба” провела акцію демонтажу боввана міжнародному терористу та злочинцю Сталіну, який незаконно встановили у Запоріжжі місцеві бандити з КПУ. Акція пройшла вдало. Хлопці-бандерівці за декілька хвилин відрізали голову опудалу кремлівського тирана, відновили честь української нації. Своїм чином вони довели, що є ще в Україні справжні козаки, готові у будь-який спосіб захищати ідеали Свободи та Незалежності. Та й мільйони українських патріотів отримали такий потрібний у цьому мороку ковток “свіжого повітря”, який додав сил піднятися з колін та продовжити боротьбу проти зла – режиму внутрішньої окупації на чолі з Януковичем.

Після цього була Новорічна ніч та підрив невідомими особами погруддя з відрізаною та привареною так-сяк головою ідола. Перекваліфікація справи на “тероризм” і початок широкомасштабної операції проти ВО “Тризуб” ім. С. Бандери. Знову провокації, масові затримання, арешти, обшуки, катування, судилища. Взагалі – все, як вже було… Але цього разу, все ж таки, все було інакше. Не пішло намарно 20 років, хоча й напів-, але все ж таки “державності”.

Ці події об’єднали тисячі простих українців, депутатів різних фракцій, політиків-державників з різних партійних середовищ, священнослужителів з різних церковних конфесій тощо.

Також, поряд з “радянсько-російськими патріотами”, а, простіше, чужинцями та запроданцями у міліцейських та СБУшних формах, які мордували українських націоналістів у кращих традиціях НКВД, були десятки або й сотні силовиків, яким було не все одно та які зайняли принципову позицію стосовно незаконних дій своїх “колег”. Завдячуючи у тому числі їм, цей вал політичних репресій проти “Тризуба” вдалося призупинити.

Цілий рік ми змагалися за те, щоб наші побратими, які за різними звинуваченнями опинилися за ґратами, вийшли на волю. І нам це вдалося!

Незважаючи на вироки, які у цій ворожій системі неможливо було не отримати, “Тризуб” продовжує відстоювати Право українців у судах. Так, мало на це сподівань, але є можливість перевести незаконне владне судилище у міжнародну площину, на рівень європейського суду. А, отже, ми зобов’язані її використати з максимальним політичним і пропагандивним ефектом для українського націоналізму.

Усвідомлюємо, що сатанинський комунізм і його невід’ємну складову – “сталінізм” в Україні буде остаточно поховано тільки після перемоги Національної революції, але і зараз, коли боротьба іде за саме існування нашої держави, ні на мить не можна призупиняти протиставлення цій червоній заразі. Треба загнати комуністичного гада туди, звідки він і з’явився – у пекло!

Багаторічна боротьба “Тризуба” не була марною. На цьому етапі за дев’ятнадцять років свого організаційного життя ми зробили те, що не могли і не можуть зробити інші громадські та політичні структури: ми показали українцям, та й не тільки, приклад жертовної боротьби за Україну. Адже перебування в “Тризубі” імені Степан Бандери не несе такої для багатьох привабливої партійно-політичної перспективи отримання депутатських мандатів або чиновницьких посад. Перед нами завжди стояло всього три першочергові завдання:

• Виховання української молоді в дусі патріотизму, плекання молодої людини – націоналіста, людини ідеї і чину, готової на самопожертву заради своєї Нації та Батьківщини.

• Пропаганда ідеології українського націоналізму – культивування української національної ідеї – державності української нації на етнічних українських землях.

• Національно-захисна діяльність – захист честі і гідності української нації та української людини в різних умовах, всіма доступними методами і засобами.

Переконаний, що всі роки існування нашої бандерівської Родини ми робили все від нас залежне, щоб ці завдання з честю виконувати. Далеко не все вдавалося, ми часто помилялися, робили замало для того, щоб наша Вітчизна вже зараз стала вільною. Так, я це усвідомлюю! Але впевнений і в іншому: ніхто б не зробив того, що зробили ми за ці роки, краще від нас, а також у тому, що Господь не покарає нас за те, що ми не перемогли в боротьбі, але прокляне, якщо не будемо боротися в ім’я Бога, України, Свободи.

Ми, тризубівці, маючи досі абсолютно актуальну велику мету (“Здобути, закріпити і розбудувати Українську Самостійну Соборну Державу – державу української нації на етнічних українських землях зі своїм власним суспільним ладом, відповідно до потреб і бажань українського народу, який би запевнив українській нації всебічний розвиток, усім громадянам України – Свободу, Справедливість, Добробут”) і чітку концепцію нашої боротьби (“Визвольна, революційна, безоглядна і масова боротьба українського народу за УССД, ведена власними силами Нації за всяких умов, усіма доступними методами, на засадах ідеології українського націоналізму в інтерпретації Степана Бандери і під єдиним керівництвом націоналістичного революційного Проводу, створеного на базі Національного Революційного Ордену”), продовжуємо свій шлях, відкриваємо нові обрії, шукаємо і знаходимо нові можливості. І тому, пишучи про те, що було колись, у далекому або й не дуже минулому, треба чітко усвідомлювати те, що є, а також те, що буде.

Ось на цьому хотів би зупинитися детальніше. Отже, розглядатимемо ситуацію щодо двох блоків питань – зовнішніх і внутрішніх.