РОЗДІЛ І. ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ

- бути усталеною демократією.

Ці вимоги доповнюються ще двома важливими критеріями вступу:

- бути ефективною ринковою економікою;

- адаптувати національне законодавство до законодавства ЄС.

З 2007 р. Європейський Союз вирішив призупинити розширення. Про це заявив голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу: "Після завершення п'ятого етапу розширення Євросоюзу і вступу до нього Болгарії та Румунії я впевнений, що кожному наступному розширенню мають передувати внутрішні реформи".

Розширення ЄС в 2004 р. призвело до швидкого економічного розвитку ЄС - 10, тобто 10 країн, яких прийняли в ЄС.

Хвилі розширення ЄС:

Етапи європейської інтеграції:

- 1950-1968 рр. - становлення економічної Європи шести країн;

- 1969-1973 рр. - поглиблення й розширення "Спільного ринку";

- 1974-1984 рр. - певний застій євробудівництва;

- 1985-1991 рр. - виникнення нових інтеграційних структур та їхня підготовка до створення ЄС;

- після 1992 р. - розбудова ЄС.

Основні документи щодо заснування ЄС:

- Паризький договір 18 квітня 1951 р. - створення європейського об'єднання вугілля та сталі, початок реальної економічної та політичної інтеграції Європи; .

- Римські договори 25 березня 1957 р. - створення Європейського економічного співтовариства (ЄЄС) та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом);

- Єдиний Європейський акт 17 лютого 1986 р. - внесення змін і доповнень до Римських угод стосовно спільного ринку; запровадження співпраці країн-членів у сфері зовнішньої політики та інституційної реформи ЄС;

- Маастрихтський договір 11 грудня 1991 р. — створення ЄС, визначення "трьох опор" ЄС: спільна зовнішня політика і політика безпеки; співпраця у сфері правосуддя та внутрішніх справ;

- Амстердамський договір 2 жовтня 1997 р. - вдосконалення функціонування ЄС та Європейських співтовариств, інституційної структури ЄС та спільної політики ЄС;

- Ніццький договір 1 лютого 2003 р. - визначення нових правил для управління розширеним ЄС.