Сміт вважав, що витрати обігу мають бути мінімальними, і тому віддавав перевагу паперовим грошам.
У теорії вартості яскраво виражена суперечливість поглядів Сміта. У своїх працях він визначає три підходи до поняття вартості:
• 1) вартість визначається витратами праці;
• 2) вартість визначається працею, що купується, тобто кількістю праці, на яку можна придбати певний товар. Це положення справедливе для простого товарного виробництва, а в умовах капіталістичного виробництва - ні, оскільки товаровиробник при обміні отримує більше, ніж витратив на оплату праці;
• 3) вартість визначається прибутками, тобто джерелами прибутку, до яких вчений відносив заробітну плату, прибуток і ренту. Це визначення носить назву "догма Сміта" і лягло в основу теорії факторів виробництва.
Визнаючи, що до вартості одиничного товару, крім прибутків, входить також вартість спожитих засобів виробництва, Сміт, однак, стверджував, що їхня вартість створюється живою працею в інших галузях, тому, зрештою, вартість сукупного суспільного продукту зводиться до суми прибутків. Таким чином, виходить, що вартість засобів виробництва, створена працею минулих років, зникла.
Сміт вважав, що заробітна плата - це "продукт праці, винагорода за працю". Розмір заробітної плати залежить від економічної ситуації в країні, оскільки при збільшенні багатства збільшується попит на працю. Прибуток - це "вирахування з продукту праці", різниця між вартістю виробленого продукту і заробітною платою робітників. Земельна рента - це також "вирахування з продукту праці", який створюється неоплаченою працею працівників. Капітал - це частина запасів, на яку капіталіст розраховує отримати прибуток.
Головний чинник нагромадження капіталу, за Смітом, - ощадливість. Сміт увів поділ капіталу на основний і оборотний. Під основним капіталом він розумів капітал, який не вступає в процес обігу, а під оборотним - капітал, який змінює форму в процесі виробництва. Однак відповідно до своєї теорії вартості, яка не враховувала вартості засобів виробництва, створеної працею минулих років, він ігнорував постійний капітал.
Принцип повного невтручання держави в економіку країни - "laissez faire", за Смітом, - є умовою багатства, а державне регулювання необхідне лише у разі виникнення загрози загальному благу.
Сміт сформулював чотири правила оподаткування:
• o пропорційність - податки мають сплачувати всі громадяни, кожний відповідно до своїх доходів;
• o мінімальність - податок має бути мінімальним і встановлюватися за принципом справедливості;
• o визначеність - податок, який слід сплатити, має бути точно наперед визначеним і не змінюватися довільно;
• o зручність для платника - всякий податок має стягуватися у такий час і спосіб, який найменш обтяжливий для платника.
Д. Рікардо - економіст епохи промислової революції
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних учень у запитаннях і відповідях» автора Мазурок П.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічне вчення А. Сміта“ на сторінці 2. Приємного читання.
