Самуельсон широко використовував динамічний аналіз (із застосуванням математичного апарату) для дослідження економічних циклів, співвідношення між зростанням капіталу і потоком прибутків, взаємодії мультиплікатора й акселератора.
Подальшого розвитку неокласичні теорії капіталу набули в працях американських економістів І. Фішера (1867- 1947) і Ф. Найта (1885-1974).
Ірвін Фішер відхиляє пояснення відсотка продуктивністю капіталу. Відсоток виникає лише там, де теперішній і майбутній добробут оцінюється по-різному. Фішер розмежовує запас благ і потік послуг, що надаються цим запасом. Потік послуг - це і є прибуток. Цінність капіталу визначається шляхом дисконтування майбутніх прибутків (з урахуванням очікуваної тривалості надходження цих прибутків).
Працю Фішер розглядає як один із різновидів капіталу. У заробітній платі він бачить особливу форму відсотка на цей капітал.
Фішер розмежовує суб'єктивні й об'єктивні фактори, що визначають відсоток. До суб'єктивних факторів він відносить перевагу дійсних благ перед майбутніми, непевність у розмірі майбутніх доходів, особливість поведінки суб'єкта залежно від обсягів одержуваного прибутку тощо. Об'єктивні елементи визначаються наявністю різних інвестиційних можливостей. Чим довший, наприклад, період, протягом якого будуть функціонувати інвестиції, тим вища, за інших рівних умов, рентабельність інвестицій. Перед будь-яким власником коштів, які він має намір використовувати як капітал, - широкий спектр можливостей, багато варіантів інвестування.
Для дослідження рівноваги на ринку позичкового капіталу Фішер застосовує апарат кривих байдужості. Він вводить "криву готовності" до відмови від поточного споживання і співвідносить її з кривою інвестиційних можливостей. Рівноважний рівень відсотка характеризується нахилом прямої, що одночасно стосується цих кривих.
Якщо І. Фішер зводить прибуток до відсотка на капітал, то Френк Найт чітко розмежовує відсоток і підприємницький прибуток. До Найта автори моделей рівноважної економіки, як правило, вважали, що в умовах стабільної системи немає ніякого надлишку прибутку над відсотком. Найт доводить, що й у стаціонарному стані економіки такий надлишок можливий. Це пов'язано з діяльністю підприємця в умовах реальної невизначеності, коли неможлива ймовірна оцінка ризику. Така невизначеність зумовлюється не тільки різними випадками, зовнішніми щодо системи, а й істотними непередбаченими зсувами, що відбуваються як у процесі виробництва, так і в обороті капіталів. Ризик, що піддається оцінці, можна компенсувати страхуванням, умовами в контрактах тощо. Невизначеність не піддається ніякій компенсації. Підприємець у разі вдалого, ефективного застосування капіталовкладень за невизначеності одержує винагороду у вигляді прибутку.
За Найтом, підприємницький прибуток не можуть одержувати всі капіталісти. Це додатковий прибуток, що дістається найбільш спроможними, що володіють інтуїцією, можуть робити сміливі господарські передбачення.
У концепції Найта підприємницький прибуток - зворотний бік недосяжності повної рівноваги економічної системи. Точніше кажучи, це два наслідки однієї й тієї ж причини - принципової невизначеності в майбутньому.
І. Фішер і Ф. Найт справили великий вплив на формування поглядів багатьох відомих американських економістів, у тому числі на погляди майбутнього лідера чиказької школи Мільтона Фрідмена.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних учень у запитаннях і відповідях» автора Мазурок П.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток неокласичних теорій ціни, капіталу і економічної рівноваги (неокласичний синтез)“ на сторінці 2. Приємного читання.
