Давним-давно жили собі два брати. Одному бог дав семеро дітей, а в другого не було й одної. Хоч спочатку ґаздували оба добре, та пізніше той, що мав семеро дітей, приопав, а бездітний — розбагатів. Та й так разбагатів, що не хоче з бідним знатися, лише з панами, з начальниками, з суддями. Цьому все йде, як по маслу, а бідному хата згоріла, у такі злидні впав, що не може з них вилізти.
Але йдуть свята. Перед Новим роком приходить бідний брат до багатого та й просить:
— Брате, поможи мені, бо не маю раз що дітям зварити.
— Е, ти пусто дбаєш, тому нічого не маєш. Треба рукави закотити та й братися до роботи.
— Закочую рукави, брате.
— То, певно, довго спиш?
— Ой, брате, ти, певне, ще обертаєшся на другий бік, як я вже встаю.
— Добре,— каже багач.— Я пшеницю ще не молов і пшеничної муки не маю. Іди, жінко, та й дай житньої муки братові.
Пішла жінка з мискою, набрала такої муки, що свиням рядила. Бідний приніс муку додому, жінка зварила пеленички та й плаче:
— Що маю робити? Мусять діти в злиднях свята перебувати. Стислося серце бідному, каже:
— Піду в ліс, хоч ріща принесу, аби не мерзли діти.
Пішов у ліс, нарубав ріща, в руки так закріп, так змерз. Гріється, а золотокрила пташка пурхнула, сіла йому на плече та й: «Цвірінь-цвірінь. Цвірінь-цвірінь». Він узяв пташку за крильця — пташка не тікає. «Ей,—думає, — принесу дітям, хай бавляться». Пустив пташку в кожух, у рукав, та й приніс додому. Діти бавилися, пташка пурхала по хаті, сіла на полицю і заснула. Полягали й старі з дітьми без вечері. Вранці встають — на столі хліб, на столі м'ясо печене, на столі всякі добра. Думають-гадають:
— І звідки взялося? Невже ми так міцно позасинали, що не чули, як брат нам до хати все це приніс? Ото буде сміятися, що ми такі сплюхи!
Пташка пурхнула з полиці та й сіла на стіл. Пішла жінка взяти ложки з полиці, а там дукати. Каже вона!
— Йой, чоловіче, щось у нашій хаті є! Дивися, дукати тут.
— Ей, жінко, добре, що є. Я йду в місто та й запобіжимо наші злидні.
Пішов у місто, дещо покупив, прийшов додому, а жінка знов:
— Чоловіче, на полиці з'явилися нові дукати.
Вже й він задумався. А пташка пурхнула з полиці на комин, а з комина на жердку. Чують, дитина з печі кричить:
— Татку, осьде чіча на комині!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казка про чарівну пташку» автора Народна творчість на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 1. Приємного читання.