Розділ «Примітки автора»

21.3: Багато сучасних філософів. Класичний виклад їхньої позиції був зроблений Віденським гуртком у «Wisenschaftliche Weltauffassung» від 1929 р.

«Метафізики і теологи, хибно інтерпретуючи власні висловлювання, вважають, що їхні висловлювання щось стверджують, представляють певний стан справ. Між тим, аналіз показує, що ці висловлювання не кажуть нічого, виражаючи натомість тільки певне емоційне ставлення. Вираження його, звичайно, може бути важливим завданням. Однак адекватним засобом такого вираження є мистецтво, наприклад, лірична поезія або музика».

26.15: Панґлос. Педантичний старий домашній учитель героя в «Кандіді» Вольтера (1759), безнадійний оманливий оптимізм якого приносить йому одні нещастя.

27.19: наднові. Наднова — це зірка, що вибухає внаслідок інтенсивного зростання внутрішнього тиску, яке призводить до такої ж інтенсивної ядерної реакці. В першу секунду такого вибуху може вивільнитися стільки енергії, як за один мільярд років при звичайній ядерній реакції зірки. Такий вибух може мати інтенсивну фазу у два й більше тижнів, тож усе живе на власній планетній системі наднової і планетних системах сусідніх зірок згоряє дотла. Професор Фред Гойл підрахував, що тільки в нашій галактиці існує щонайменше 100 мільярдів зірок, планетні системи яких придатні для виникнення розумного життя.

31.35: Емілі Дікінсон. Велика самотня американська поетеса (1830-1886), чиє блискуче володіння парадоксом поєднувалося з глибоким осягненням природи людського страждання. В цитованому рядку відображена головна тема багатьох її творів: якби життя було одним довгим щасливим літом, ми б не пізнали потаємних істин, яких навчають нас «зими» страждання.

33.42: Феніксова безмежність. Міфічний птах фенікс, який, як вважається, був одним-єдиним у своєму роді і жив п’ятсот чи шістсот років, спалював себе на поховальному вогнищі і потім знову відроджувався юним з власного попелу. Червоне зміщення, на яке є посилання в попередньому абзаці, це доказ — на основі спектрографічного аналізу — того, що наддалекі об’єкти в нашому Всесвіті рухаються від нас; синє зміщення показує, що вони знову падають на нас і що колись всесвітній голокост стане неминучим.

35.51: Блаженний Августин. Єпископ Гіппона і автор «Сповіді».

36.54: Дао Де Цзін. Надзвичайно важко перекласти, але приблизно означає: «Класичне вчення про Систему, яка править усім, та про Природу речей». Досі вона приписувалась Лао Цзи («Стара Людина»), можливо, сучаснику Конфуція (551-479 рр. до Р. X.). Сучасні вчені вважають, що «Лао Цзи» було назвою книги, а не іменем автора, і що насправді вона є антологією даоської думки, яка виникла в четвертому-третьому століттях до Різдва Христового. Передусім її метою було дати поради мудрому про те, як пережити неспокійний період Воюючих Царств (480-222 рр. до Р. X.). В політичному і соціальному плані вона рекомендує смиренність і покору — мистецтво вижити будь-якою ціною. Але одним з великих пам’ятників людської думки її робить саме спроба описати неописуване — природу Бога і людського існування. Дао (шлях, або система, або священний принцип) часто описується як у-вей і у-мінґ, без дії (в людських справах) і без імені (не описується словами). Існують певні цікаві паралелі з думкою грецьких досократиків.

39.62: випадковий (contingent) — Використано тут, звичайно, в значенні «залежний від умов» (conditional) або «непосутній» (non-essential).

42.71: Еріуґена. Інше ім’я Йоганнес Скотус (815877). Філософ і теолог.

45.5: Ситуація Парі. Від знаменитого pensee Паскаля. Il faut parier. Cela n'est pas volontaire: vous etes embarque. (Ви повинні йти на парі. У вас немає вибору: ви у грі.)

67.71 стазис. Зупинка циркуляції крові.

106.29: amour courtois. Код «рицарської любові», яка домінувала в освіченій Європі за раннього Середньовіччя; за головний принцип він мав ідею, ніби істинно шляхетна любов ніколи не завершується шлюбом. Любов була, так би мовити, грою без приза, і єдиною її метою, отже, могла бути тривалість гри.

149.2: Ернст Мах. Австрійський фізик і психолог (1836-1916).

151.9: кіркеґоріанський крок у пітьму. Арґумент данського філософа полягає в тому, що в якийсь момент при прийнятті життєво важливих рішень (для Кіркеґора, звичайно, найголовніше — бути чи не бути християнином) здоровий глузд, розум і вченість стають безсилими допомогти; отже, людина повинна або жити в нескінченних сумнівах і тривозі, або зробити крок у пітьму.

Тертулліан. Тертулліан (прибл. 155-222), як і Блаженний Августин, народився поблизу Карфаґена. Він також провів бурхливу юність, прийняв християнство у зрілі роки і став найбільшим його тодішнім апологетом і теологом. Його найзнаменитішим висловом було «Credo quia absurdum» — «Вірую, тому що абсурдно».

166.43: Odiprofanum… «Я ненавиджу ниций натовп і уникаю його,» — з Горація. Сабінську ферму (вона залишається чарівним сільським куточком усього за двадцять миль від Риму) йому подарував мільйонер Меценат.

168.47: представники мілетської школи. Філософи-досократики. Мілет слід поставити в один ряд з Афінами, Римом і Парижем за його значенням для становлення європейського духу.

Орфічний містицизм. Поєднані культи Орфея і Діоніса (обоє були богами чуттєвості) покладаються на музику, алкоґоль і ритуал, щоб здобувати й утримувати прибічників. Ці культи, вірогідно, мали багато спільного зі значно пізнішими «релігіями» африканських таємних товариств. Аполлон же уособлює розум, закон, стриманість.