Розділ 2. Грей

Артур Грей був нащадком відомої родини і жив в багатому родовому маєтку. Хлопчику було незатишно в рамках сімейного, нудного етикету.

Якось хлопчик замалював фарбою руки розп'ятого Христа на картині, пояснивши свій вчинок небажанням того, «що в його будинку тече кров». У вісім років він зайшов у винний льох в замку, де зберігалося вино зі зловісним написом «Мене вип'є Грей, коли буде в Раю». Юний Артур обурився, і сказав, що вип'є його коли-небудь.

Артур ріс незвичайною дитиною. У замку більше не було дітей, і він часто грав один.

Коли хлопчикові виповнилося дванадцять, він заблукав у бібліотеку і побачив картину, що зображувала корабель під час шторму, з капітаном, що стоять на кормі. Картина, а особливо постать капітана, вразила Грея. З того моменту море стало для нього сенсом життя, мрією, яку він міг лише вивчати по книгах.

У п'ятнадцять років Артур втік з маєтку і пішов в море юнгою на шхуні «Ансельм», на яку капітан Гоп взяв його спочатку з цікавості та з бажанням показати хлопчині справжнє море і життя моряків. Але Артур за час плавання перетворився з маленького принца на справжнього міцного моряка. Гоп почав вчити Грея всьому, що знав сам.

У Ванкувері Грей отримав лист від матері, в якому жінка просила повернутися сина додому, але Артур відповів, що їй потрібно зрозуміти його — він вже не уявляє своє життя без моря.

Через п'ять років плавання Грей приїхав відвідати замок. Тут він дізнався, що його батько помер. Через тиждень він зустрівся з капітаном Гопом, якому повідомив, що буде тепер капітаном вже свого корабля.

Незабаром в порту Дубельт з’явився «Секрет» — величезний корабель Грея.

На ньому він плавав близько трьох років, займаючись купецькими справами, поки не опинився в Лисі.