«Нам потрібна підмога», — подумав Поет.
Едвард Дорн
Він прокинувся на світанку.
Чоботи були на ньому.
Сів і поглянув навколо. Лежав він на морському березі, на білому, мов кістка, піску. Над ним керамічне, безхмарне синє небо стояло високе й глибоке. Унизу бірюзове море налітало на риф і обережно відступало, коливаючись між дивними човнами, які були
(каное, каное з поплавцями.)
Він знав це… але яким чином?
Підвівся на ноги і ледь не впав. Його трусило. Важко він відбувся. Похмілля мучило.
Він розвернувся. Зелень джунглів так і кинулася в око: темна, густа хаща ліан, широкого листя, буяння квітів, які були
(рожевими, наче сосок хористки.)
Він знову здивувався.
Хто це така — хористка?
І до того ж, що таке сосок?
Побачивши його, залементував ара, полетів наосліп геть, налетів на товстий стовбур старого баньяна — і впав мертвим до його ніг, задерши ноги.
(Догори ногами на стіл подала.)[224]
Мангуста поглянула в його рум’яне, заросле щетиною обличчя — і померла від крововиливу в мозок.
(Схопили діти по ложці і ножу.)
Жук, який діловито біг стовбуром пальми ніпа, почорнів і висох, так що лишився тільки панцир, щойно крихітні електричні блискавки затріскотіли між його вусиків.
(Давай підливу сьорбати із його жу-жу-жу.)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протистояння. Том 2» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Коло замикається“ на сторінці 1. Приємного читання.