TextBook Сніг випав уночі. Радіо передало, що в Києві дощ, у Москві мороз і сніг, а на Чернігівщині хоч морозу й немає, зате сніг, як у Москві.
Старшина Гречаний, розсівшись на пів-«газика», повчав постового Повжика і сержанта-водія Миколаєнка:
— Справжній міліціонер завжди вибирає отаку порошу. Раньше в порошу свати шукали дівку хорошу, а ми тепер, як охоронці порядку в незалежній Україні, должні шукати жуліків, рекетирів і мафіозні структури. Понятно, постовий Повжик?
— Так точно, товаришу старшина!
— Не «товаришу», а «пане». Треба казати: «Пане старшина».
— Так точно, пане старшина!
— Не «так точно», а «На послух, пане старшина!»
— На послух, пане старшина!
— Ну, так воно вроді й нічого. Ще треба вчити та вчити, Повжику. Ану, стривай! Щось вроді передвигається по мєстності. Передвигається ж, Повжику?
— Передвигається, пане старшина.
— А ти, Миколаєнку, бачиш щось?
Миколаєнко не бачив нічого, бо спав. Щоправда, спав з розплюш, еними очима, та хіба на цій собачій службі не привчишся?
Вже було видно, що наближається військовий. До військових старшині Гречаному не було ніякого діла, розшук на якогось майора авіації, щоправда, прийшов до їхнього райвідділу, та коли вже це було, льотчика, мабуть, упіймали, тепер треба ловити свою бражку.
Військовий наблизився, вже було видно, що льотчик. Ну, що в нього на погонах, це побачимо зблизька, а тим часом…
— Повжик! — скомандував старшина.
— На послух, пане старшина!
— Піди перевір його документи!
— Так це ж воєнний…
— Кому сказано!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Попіл снів» автора Загребельний П.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „25“ на сторінці 1. Приємного читання.