Стаття 4. Сприяння збереженню єдності сімей біженців та осіб, які потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист

Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» з навчальним коментарем

Офіційний текст

1. Україна сприяє збереженню єдності сімей біженців та осіб, які потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист.

2. Члени сім'ї особи, яку визнано біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист в Україні, мають право з метою возз'єднання сім'ї в'їхати на територію України і бути визнаними біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, або отримати тимчасовий захист за відсутності умов, передбачених абзацами другим - четвертим частини першої статті 6 та абзацами другим і третім частини першої статті 25 цього Закону.

3. У разі якщо біженці та особи, які потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист, не зможуть надати офіційні документальні докази сімейного зв'язку з членами своєї сім'ї, беруться до уваги інші докази, які мають бути оцінені відповідно до законодавства України. Відмова у возз'єднанні сім'ї не може ґрунтуватися виключно на підставі відсутності документів, що підтверджують факт сімейного зв'язку.

4. Біженці та особи, які потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист, можуть з метою возз'єднання сім'ї без перешкод залишити територію України.

Навчальний коментар

Для возз’єднання за цією статтею основна особа повинна мати визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, або отримати тимчасовий захист в Україні. Коло членів сім’ї визначає пункт 24 частини першої статті 1. Наприклад, дитина до 18 років має перебувати на утриманні й не перебувати у шлюбі. Частина друга статті 4 відсилає до окремих перешкод у статтях 6 і 25. Наявність сімейного зв’язку дає підставу для процедури та потребує рішення уповноваженого органу.

Якщо офіційних документів про сімейний зв’язок бракує, орган має оцінити інші докази за законодавством України. Самої відсутності таких документів недостатньо для відмови у возз’єднанні. Правило про видачу віз членам сімей визнаних біженців або осіб із додатковим захистом міститься в частині четвертій статті 29.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» з навчальним коментарем» автора Редакція Textbook на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стаття 4. Сприяння збереженню єдності сімей біженців та осіб, які потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Преамбула

  • Стаття 1. Визначення термінів

  • Стаття 2. Законодавство про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту

  • Стаття 3. Заборона вислання або примусового повернення біженця чи особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, до країни, з якої вони прибули та де їх життю або свободі загрожує небезпека

  • Стаття 4. Сприяння збереженню єдності сімей біженців та осіб, які потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист
  • Стаття 5. Порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

  • Стаття 6. Умови, за яких особа не визнається біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

  • Стаття 7. Оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

  • Стаття 8. Порядок попереднього розгляду заяв

  • Стаття 9. Порядок розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

  • Стаття 10. Прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

  • Стаття 11. Втрата і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

  • Стаття 12. Оскарження рішень щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту

  • Стаття 13. Права та обов'язки особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

  • Стаття 14. Правовий статус осіб, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту

  • Стаття 15. Права особи, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

  • Стаття 16. Обов'язки особи, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

  • Стаття 17. Права та обов'язки особи, якій відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також яка втратила чи позбавлена статусу біженця або додаткового захисту

  • Стаття 18. Підстави і строк надання тимчасового захисту

  • Стаття 19. Правовий статус осіб, яким надано тимчасовий захист

  • Стаття 20. Права осіб, яким надано тимчасовий захист

  • Стаття 21. Обов'язки осіб, яким надано тимчасовий захист

  • Стаття 22. Джерела покриття витрат на тимчасовий захист іноземців та осіб без громадянства

  • Стаття 23. Документ, що посвідчує надання іноземцям та особам без громадянства тимчасового захисту

  • Стаття 24. Припинення тимчасового захисту

  • Стаття 25. Підстави для позбавлення тимчасового захисту в індивідуальному порядку

  • Стаття 26. Повноваження Кабінету Міністрів України

  • Стаття 27. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту

  • Стаття 28. Виключено.

  • Стаття 29. Повноваження інших органів виконавчої влади

  • Стаття 30. Міжнародне співробітництво з метою захисту прав біженців

  • Стаття 31. Правовий статус осіб, яким надано статус біженця іншими державами - учасницями Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року

  • Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ