Методи маркетингових досліджень

Основи маркетингу у туризмі

Процес добору експертів, їх оцінки доцільно розкласти на три складові: оцінка професійного рівня (посада, досвід, вчене звання); оцінка суспільного статусу (громадська думка, авторитет); оцінка індивідуальних характеристик (здатність генерувати ідеї, креативність, прагматичність тощо). Від першої і третьої складових залежатимуть результати дослідження, а від другої - ступінь вагомості цих результатів, їх сприйняття громадськістю та конкретними зацікавленими особами.

Важливо, щоб до складу групи увійшли не лише теоретики, а й практики, тобто люди, які реально працюють на ринку туристичних послуг, обізнані з його проблемами. Це можуть бути представники великих туристичних фірм, туристичних закладів, асоціацій, що їх об'єднують, тощо. Проте залучення експертів-практиків криє в собі ризик існування у них особистих корисних мотивів, що може негативно позначитися на результатах опитування, призвести до їх спотворення. Відповідно, четвертою складовою оцінки експертів повинна стати оцінка їх вигоди від можливих результатів дослідження.

Роботу експертів слід організовувати за чітко окресленою процедурою, яка дасть можливість найбільшою мірою виявити їх здібності, забезпечить їм комфортні умови співпраці, дозволить уникнути суб'єктивності суджень, а в підсумку, отримати оптимальний результат.

Відповідно, вибір процедури роботи експертів насамперед залежить ві того, будуть експерти працювати разом чи окремо та у скільки етапів. Відповідно, розрізняють такі основні методи експертних оцінок:

■ "мозкового штурму" - експерти працюють разом, за визначеною специфічною методикою, зустрівшись один раз;

■ "лицем до лиця" - експерти працюють разом, причому в декілька турів;

■ "разове анонімне опитування" - експерти працюють індивідуально (наприклад, розсилають анкети поштою);

■ метод "Дельфі" - експерти працюють окремо, причому в декілька турів (анкети розсилають, потім збирають; уточнюють проблему, після чого проводять опитування).

Метод "мозкового штурму" спирається на методику спільної одноразової роботи групи експертів, спрямованої на творчий пошук, як правило, нетрадиційних, креативних підходів до вирішення проблем.

Така методика має дві основні модифікації. Одна полягає в тому, що формують дві групи спеціалістів: першу - з осіб з творчим складом розуму, друга - з критичним. Перша група генерує ідеї й оцінки, другу - аналізує і критикує запропоновані ідеї. Осіб, які беруть участь в обговоренні, не критикують, керівник - безсторонній, він спрямовує дискусію. Ідея, що встоїть проти критики і з якою погодиться більшість, приймається як підсумкова експертна оцінка. Інший підхід відрізняється тим, що заздалегідь групу критиків не виділяють. В процесі вільного обговорення проблеми приймають узгоджену версію оцінки.

Метод "лицем до лиця", або метод співвіднесеної оцінки, передбачає спільну роботу в декілька етапів, проте це аж ніяк не означає, що експерти обов'язково зустрічаються декілька разів для обговорень. У процесі обговорення вони: у межах чітко організованої процедури обговорення мають можливість висловитися неодноразово; проведена дискусія алгоритмізується, тобто послідовність виступів, їх тривалість, логіка обговорення чітко регламентовані.

Кожен з експертів сприймає нараду як своєрідне змагання і виносить задуману раніше ідею чи пропозицію на обговорення. Відбувають

ся селекція ідей і відкидання тих пропозицій, які не витримали перевірки і критики. Зрештою за основу приймають ідею або пропозицію, яка отримала підтримку більшості.

В основу процедури методу "Дельфі" покладено принцип багатоступінчастого опитування експертів.

На першому етапі складаєть анкету, в якій містяться запитання щодо формулювання початкових загальних пропозицій. Анкети надсилають експертам і після повернення, аналізують, узагальнюють і на основі висловлених пропозицій відбирають 4-5, які одержали найбільше голосів. Після подібного узагальнення складають нову анкету, в якій експертів просять, незалежно від того, якої думки вони дотримувалися на першому етапі опитування, на другому етапі приєднатися до однієї з думок, причому, анонімно. Як наслідок дослідники, керівництво фірми отримують вже більш узагальнену картину. Третій етап експертизи, допоможе звести кількість ефективних варіантів до двох-трьох.

Переваги методу "Дельфі":

■ роздільна робота експертів у декілька турів дає змогу заощадити їхній час;

■ на учасників експертизи "не тисне" авторитет головних експертів -відомих дослідників, бізнесменів;

■ експерт може відмовитися від тієї позиції, яку він зайняв на перших етапах експертизи (психологічно зробити це привселюдно значно важче).

Кількісні дослідження - збирання та аналіз відомослей у процесі опитування з використанням структурованих запитань закритого типу, які підлягають статистичній обробці. До кількісних досліджень належать опитування і кабінетні дослідження, результати яких підлягають статистичній обробці.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи маркетингу у туризмі» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи маркетингових досліджень“ на сторінці 9. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1 ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТУРИСТИЧНОГО РИНКУ

  • Специфіка туристичних послуг

  • Туристичний продукт у системі маркетингу

  • Особливості формування ринку туристичних послуг

  • Рівні і координація маркетингу в туризмі

  • Розділ 2 СУТЬ І ЗМІСТ МАРКЕТИНГУ В ТУРИЗМІ

  • Принципи та функції маркетингу

  • Концепції маркетингу

  • Маркетингове середовище

  • Комплекс маркетингу в туризмі

  • Види маркетингу

  • Розділ З МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

  • Напрями маркетингових досліджень

  • Дослідження ринку

  • Дослідження споживачів

  • Дослідження конкурентів

  • Дослідження внутрішнього середовища підприємства

  • Процес маркетингових досліджень

  • Методи маркетингових досліджень
  • Розділ 4 СЕГМЕНТАЦІЯ РИНКУ

  • Процес сегментації ринку

  • Сегментація ринку туристичних послуг за декількома факторами

  • Розділ 5 ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ

  • Процес стратегічного маркетингового планування

  • Види маркетингових стратегій

  • Моделі розробки альтернативних маркетингових стратегій

  • Розділ 6 МАРКЕТИНГОВА ПРОДУКТОВА ПОЛІТИКА В ТУРИЗМІ

  • Розробка нового туристичного продукту

  • Життєвий цикл туристичного продукту

  • Управління життєвим циклом та оптимізація структури пропонованих продуктів

  • Розробка та маркетинг конкурентоспроможних туристичних послуг

  • Розділ 7 МАРКЕТИНГОВА ЦІНОВА ПОЛІТИКА

  • Фактори ціноутворення

  • Процес ціноутворення

  • Методи ціноутворення

  • Цінові стратегії

  • Зміна поточних цін

  • Розділ 8 МАРКЕТИНГОВА ПОЛІТИКА РОЗПОДІЛУ

  • Формування каналів розподілу

  • Договірні вертикальні маркетингові системи

  • Розділ 9 КОМУНІКАЦІЙНА ПОЛІТИКА

  • Процес вибору комплексу просування

  • Реклама як засіб просування

  • Стимулювання збуту

  • Персональний продаж

  • Паблік рилейшнз

  • Прямий маркетинг

  • Виставки та ярмарки

  • Брендинг

  • Спонсорство

  • Розділ 10 ОРГАНІЗАЦІЯ МАРКЕТИНГУ НА ТУРИСТИЧНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

  • Процес побудови маркетингової організаційної структури

  • Розділ 11 КОНТРОЛЬ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Контроль результатів

  • Маркетинговий аудит