Посередницька діяльність у торгівлі сировиною, капіталом і певними товарами масового споживання здійснюється брокерськими структурами в таких основних формах:
• комісійна, чи проста, посередницька діяльність проводиться від імені клієнта за певний відсоток від суми угоди. Купівля-продаж товару відбувається за допомогою посередника;
• дилерська, чи комерційна, діяльність — посередник діє від свого імені і за свій рахунок. Його дохід формується як різниця між ціною продажу і ціною реалізації товару. Це більш відповідальна, порівняно з комісійною, діяльність, оскільки немає жодних гарантій, що придбаний в одному місці продукт можна буде продати в іншому за вищою ціною. Різниця в ціні має бути платою посередникові за ефективність зусиль щодо знаходження споживача і реалізації товару.
У наш час в Україні швидко поширюється така форма діяльності посередницьких структур, як телефонно-телексна торгівля, її центрами є асоціації торговців. Оскільки торгівля здійснюється великими партіями однотипного товару, виникає можливість розробити типові контракти, уніфікувати якість товару, упаковку, можливі умови постачання тощо. Продавець і покупець, які укладають такого роду контракт, домовляються лише про спосіб установлення ціни, умови платежу, кількість, час і місце постачання. Така система значно спрощує і прискорює укладання контрактів.
Посередницька операція — це господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що виконує роль комісіонера в договорі комісії, консигнатора в консигнаційному договорі або повіреного в договорі доручення, за винятком довірчих операцій. В Україні посередницькими вважаються три види угод:
• 1) за договором комісії;
• 2) за договором консигнації;
• 3) за договором доручення.
У країнах романо-германської системи права положення схожі. У країнах англо-американської системи права всі договори з посередниками називаються агентськими угодами, а сторони — агентом і принципалом.
У світовій практиці розрізняють чотири види посередників:
• 1) посередники, що не мають права підписувати угоди з третіми особами (агенти-представники, брокери, маклери);
• 2) посередники, що підписують угоди з третіми особами від імені та за рахунок довірителя (агенти — довірені особи, торговельні агенти);
• 3) посередники, що підписують угоди з третіми особами від свого імені та за рахунок довірителя (комісіонери, консигнанти);
• 4) посередники, що підписують угоди з третіми особами від свого імені та за свій рахунок (дистриб'ютори, дилери).
Підприємство-виробник придбаває матеріально-технічні ресурси для виробництва, а також реалізовує готову продукцію шляхом оптової торгівлі у формі вільної купівлі-продажу.
Виробники використовують три форми оптової торгівлі:
• 1) за прямими договорами зі споживачами;
• 2) за договорами з посередниками (у тому числі через біржу);
• 3) через фірмові магазини.
Оптовий торговець купує товари у виробників, а потім перепродає їх роздрібним торговцям. Таким чином, він виконує роль посередника, не контактує безпосередньо зі споживачами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інфраструктура товарного ринку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика основних елементів інфраструктури сучасного товарного ринку“ на сторінці 7. Приємного читання.
