Організаційна структура системи. Слід зазначити наявність запасів у трьох рівнях: на заводі, в оптовій і у роздрібній ланках.
Запізнювання рішень і дій. Щоб мати можливість визначити динамічні характеристики системи, необхідно також знати запізнювання в потоках замовлень і товарів. Запізнювання вказується, як правило, у тижнях і становить звичайну величину для підприємства, що виготовляє товари тривалого користування.
Як свідчить практика, постачання товарів споживачеві в середньому займає тиждень з моменту одержання замовлення від клієнта. Запізнювання бухгалтерських операцій і закупівель становлять у роздрібній ланці в середньому три тижні — з моменту продажу до його відображення в заявках на поповнення запасу. Час на відправлення замовлення поштою становить пів-тижня. Оптовикові потрібен тиждень для оформлення замовлення, а відправлення товарів роздрібній ланці займає ще тиждень. Аналогічні запізнювання є також між оптовою ланкою і заводським складом. На заводі в середньому минає шість тижнів з моменту ухвалення рішення про зміну темпу випуску продукції до моменту, коли виробництво досягає нового рівня.
Правила видачі замовлень і регулювання запасів. Для ефективної роботи логістичної системи необхідно знати правила, що регулюють розміщення замовлень і розміри складських запасів у кожній ланці реалізації продукції. У цій моделі є три основні види замовлень:
• 1) замовлення на відшкодування проданих товарів;
• 2) замовлення для поповнення запасів в усіх ланках у зв'язку зі зміною рівня продажу;
• 3) замовлення, що необхідні для заповнення каналів забезпечення товарами за інформацією про замовлення, що перебувають в стадії виконання.
Порядок виконання замовлень такий: а) на основі аналізів продажу і відповідно до запізнювання закупівлі (три, два й один тижні для відповідних трьох ланок) замовлення найближчій ланці системи охоплюють відшкодування фактичного продажу, реалізованого ланкою, котра замовляє; б) після закінчення достатнього часу для визначення середньої величини короткострокового продажу вживаються заходи до поступового зниження або підвищення кількості запасів залежно від збільшення чи зменшення обороту; в) одна частина замовлень, що знаходяться в процесі виконання (відправлені поштою, невиконані замовлення в постачальника і товари, що перебувають в дорозі), завжди пропорційна середньому рівню ділової активності і тривалості виконання замовлення. Збільшення обсягів продажу, як і подовження циклу постачань, обов'язково викликає збільшення загального обсягу замовлень у каналах розподілу. Ці замовлення, що перебувають у процесі виконання, неминучі. Вони є частиною "матеріальної бази" у структурі логістичної системи. За відсутності замовлень, спеціально призначених для заповнення каналів розподілу, відповідна потреба в товарах покривається в результаті зниження складських запасів, а це означає, що замовлення на заповнення каналів товароруху видаються беззвітно під виглядом регулювання запасів.
Видача замовлень залежить також від очікуваних обсягів продажу у майбутньому. Методи прогнозування, що формуються в екстраполяції наявної тенденції на майбутній період, призводять, загалом, до створення менш стійкої, коливної логістичної системи.
Вплив на описану вище організаційну структуру (рис. 3.9) запізнювань і правил поведінки системи, а також її характеристики мають бути виражені в чіткій кількісній формі.
Після опису логістичної системи необхідно з'ясувати її поведінку в цілому. Для цього варто скористатися схемою споживчих закупівель у якості вхідних даних і потім спостерігати за змінами, що виникають у складських запасах та у виробництві продукції. їхній вплив на логістичну систему можна з'ясувати за допомогою методів імітації, що полягають у простежуванні, крок за кроком, фактичних потоків замовлень, товарів та інформації. Таку схему подано на рис. 3.10.
Вона містить чотири елементи: 1) три рівні; 2) потоки, що переміщують вміст одного рівня до іншого; 3) рішення, що регулюють темпи потоку між рівнями; 4) канали інформації, що з'єднують рішення з рівнями.
Пояснимо деякі поняття. Рівні характеризують нагромадження, що виникають усередині системи. Це товари, що є на складі, в дорозі, складські площі, кількість працівників та інші показники. Темпи потоку — це миттєві потоки між рівнями в системі. Темпи відображають активність у системі.
.
Рис. 3.9. Схема організації логістичної системи
Рис. 3.10. Схема джерел інформації та каналів матеріалопотоку
Рішення — це формулювання лінії поведінки, що визначає, яким чином наявна інформація про рівні приводить до вибору рішень, пов'язаних із величинами поточних темпів. Функція рішення, з одного боку, може мати форму нескладного рівняння, що визначає найпростішу реакцію матеріалопотоку на стан одного чи двох рівнів (так, продуктивність транспортної системи часто може адекватно виражатись кількістю товарів у дорозі, що є першим, другим чи третім рівнем, і константою — середнім запізнюванням на час транспортування). З іншого боку, функція рішення може бути довгим і детально розробленим ланцюгом обчислень, виконуваних з урахуванням вимірювання низки додаткових умов.
Інформація як основа рішень. На рис. 3.10 показано, що функції рішень, на основі яких установлюються темпи, пов'язані тільки з інформацією щодо рівнів. Чим вищий рівень інформаційної системи, тим вища ефективність логістичної. Тому якість інформаційної системи дає змогу ефективно вирішувати більшість проблем керування запасами, транспортування продукції, складування тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інфраструктура товарного ринку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Логістичні інформаційні системи“ на сторінці 2. Приємного читання.
