Основним обов'язком принципала є виплата представникові винагороди за надані посередницькі послуги. Крім того, представник може рекомендувати включити в угоду розширені зобов'язання принципала, що зазначалися раніше. Якщо принципал не може прийняти замовлення, передане агентом-представником, то повинен вчасно сповістити про це останнього. В разі зміни ринкових умов, що можуть вплинути на обмеження інтересів принципала, він має право змінити ціни на товар. Принципал також може наполягати на контролі цін за комерційними угодами. Це особливо важливо у разі значних коливань курсів валют, підвищення митних зборів, уведення квот у країні імпортера тощо.
Винагородження агента-представника відбувається згідно з його загальними принципами. Через те, що представник не є стороною контракту, його винагорода може бути передбаченою у вигляді нарахування відсотків до суми укладених комерційних угод. Сума винагороди може становити від 2 до 5 %, залежно бід виду товару. В угодах може передбачатися обов'язок принципала виплачувати агентам-представникам винагороду навіть у тих випадках, коли принципал не зміг дійти згоди зі споживачем або продавцем, і угода не відбулася не з вини агента-представника. Це цілком закономірно, тому що агент-представник виконав своє основне доручення — звів можливого покупця з продавцем.
Термін виплати винагороди має бути чітко визначений сторонами в представницькій угоді. Зазвичай винагорода виплачується після виконання агентами-представниками своїх основних зобов'язань, наприклад, після підписання принципалом контракту купівлі-продажу чи після одержання принципалом виторгу за реалізовані товари.
Однією з суттєвих особливостей цього виду посередницької угоди є те, що принципал, установивши за допомогою агента-представника прямі торговельні зв'язки з покупцями або продавцями, прагнутиме надалі звільнитися від виплати винагород за новими контрактами з тими самими контрагентами, що не відповідає нормам цивілізованої торгівлі.
Цілком запобігти такій небезпеці агент-представник не може, однак йому необхідно передбачити в угоді низку умов, що обмежують діяльність принципала в цьому напрямку. Насамперед, потрібно підписувати угоди з принципалом на якомога більший термін (5 років і більше). Якщо він відмовляється від підписання довгострокової угоди, то агентові-представнику в угоді необхідно зазначити, що виплата винагороди посередникові поширюється на 3—5 років після закінчення первісного терміну угоди.
В окремих випадках, особливо коли принципал виходить на новий ринок та ні він, ні посередник не мають гарантій майбутнього успіху, агент-представник може вимагати у принципала авансування своїх витрат, тому що освоєння ринку пов'язане з видатками на рекламу і маркетингові дослідження, які він здійснює. Вартість авансованих витрат повинна бути погоджена під час підписання представницької угоди або має бути використана система "вартість плюс винагородження".
Працюючи з агентом-представником, принципал зацікавлений у ефективній діяльності представника на ринку, своєчасному виконанні прийнятих ним зобов'язань. Для контролю за діяльністю агента-представника в текст угоди принципал повинен включити умови подання посередником піврічних (чи квартальних) звітів. У випадку порушення цієї умови принципал може затримати переведення чергової винагороди. Крім того, коли за окремими умовами угод досить складно визначити ефективність заходів посередника, принципалу необхідно таку діяльність передбачати за окремими дорученнями із залученням професійних виконавців і розрахунками з посередником за системою "вартість плюс винагорода".
Представницькі угоди здебільшого використовуються у внутрішній і зовнішній торгівлі паливно-сировинними товарами та напівфабрикатами.
Функції посередників у зовнішньоекономічній діяльності можуть виконувати прості посередники, в ролі яких можуть виступати брокери і брокерські контори, що діють самостійно.
Брокерські операції здійснюються професійними посередниками — брокерами (англ. broker, нім. makler) і полягають у встановленні контакту між продавцем та покупцем.
Брокери та їхні об'єднання, як правило, діють при товарних біржах, працюють за товарами визначеної номенклатури і можуть мати відділення як у своїй країні, так і за кордоном. Незалежно від того, якою конкретною діяльністю брокер займається і кого представляє, він завжди є "чистим" посередником; ніколи не є стороною в договорі, а виступає виключно з метою зведення сторін, що беруть на себе зобов'язання з угоди купівлі-продажу, укладеної за особистою участю брокера. На відміну від агента-представника, він нікого не представляє на ринку, не має договірних відносин з жодною зі сторін та діє на основі окремих доручень.
Брокеру надаються спеціальні повноваження з висновування щодо кожної окремої угоди, і він зобов'язаний діяти суворо в межах цих повноважень. Наприклад, брокер повинен виконувати доручення свого клієнта щодо кількості, якості і ціни товару. При цьому він не обмежується лише організацією знайомства експортера й імпортера товарів. За указівкою брокерів можуть виконуватися якісь додаткові роботи, пов'язані з вивченням ринку, наданням інформаційних послуг, добором партії товарів визначеного асортименту, контролем за виконанням укладеного за їх сприяння контракту, проведенням рекламної кампанії та вирішенням інших завдань.
Брокери зазвичай торгують великими партіями товарів вузько визначеної номенклатури (ліс, метал, цукор, бавовна тощо) великої собівартості, тому ставки винагороди за їхні посередницькі послуги коливаються від 0,25 до 3 %. Великі брокерські компанії за кордоном співпрацюють із банками в кредитуванні покупців, іноді за високу додаткову винагороду самі виступають кредиторами (делькредере). Роботу брокерів з товарами можна представити так:
• експортер металу з України звертається до брокера в Польщі або в іншій країні з проханням підшукати покупця в будь-якій країні;
• брокер, маючи інформацію про потенційних покупців, звертається до імпортера в Єгипті з пропозицією купити цей товар в експортера;
• за згоди сторін брокер зводить контрагентів;
• контрагенти підписують контракт;
• експортер постачає метал у Єгипет (див. рис. 2.4).
За своє посередництво брокер одержує винагороду, як правило, від тієї сторони, що до нього звернулася першою. Він не має права представляти інтереси іншої сторони в комерційній угоді і приймати від неї комісію або винагороду, за винятком тих випадків, коли на це є згода клієнта. Інколи посередниками можуть виступати два брокери: один — за дорученням покупця, інший — продавця.
В окремих країнах брокерські комерційні угоди щодо паливно-сировинних товарів є найбільш поширеними. Наприклад, в Англії ринки лісу, нафти, вугілля й інших сировинних ресурсів цілком монополізовані брокерами і недоступні для встановлення прямих контактів зі споживачами. У цьому випадку використання торговельного-посередницької ланки є необхідним.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інфраструктура товарного ринку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Торговельні доми“ на сторінці 9. Приємного читання.
