Пісня про Гайавату

В село повертається з далекого походу Ягу і розповідає, що бачив Велике Море і крилату пирогу «більше цілого гаю сосен». В цьому човні Ягу бачив сто воїнів, обличчя яких були пофарбовані білою фарбою, а підборіддя покриті волоссям. Індіанці сміються, вважаючи розповідь Ягу черговою небелицею. Не сміється тільки Гайавата. Він повідомляє, що йому було видіння — крилатий човен і бородаті блідолиці чужинці. Їх слід зустріти з ласкою і привітом — так велів Гітчі Маніту.

Гайавата розповідає, що Владика Життя відкрив йому майбутнє: він бачив «густі раті» народів, які переселяються на Захід. Але майбутнє, що відкрилось Гайаваті не завжди радісне: він бачить і індіанські племена, котрі гинуть в боротьбі один з одним.

Гайавата, а за ним і інші індіанці, привітно зустрічають блідолицих, які припливли на човні і долучаються до істин, які проголошує наставник блідолицих, «їх пророк в одязі чорному», — до початків християнської релігії.

Гості Гайавати засинають в його вігвамі, зморені теплом, а сам він, попрощавшись з Нокоміс і зі своїм народом, заповідаючи слухатися мудрих порад надісланих з царства світла гостей, відпливає у своїй пірозі на Захід, в Країну Розуму, «до Островів Блаженних — в царство / Нескінченного, вічного життя!»

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!