Найкращий намет

Ірина Василівна розбудила групу Митька після четвертої і приготувала для них бутерброди. Хлопці пішли до річки і побачили замість річки сизий туман, вони були зачаровані таким видовищем. Потім вони зібрали пліт і перебралися на берег противника. Там вони розібрали пліт і сховали його. Генка сховався в копицях соломи, Сергій зі Славком в чагарниках на лузі, а Митько пішов у ліс, де ймовірно, міг бути прапор противника. Через годину почалася гра, хлопці зі свого укриття, слідкували за діями противника, і шкодували, що ніяк не можуть попередити свій табір про їх дії. Через деякий час Генку зловили противники. Сергій зі Славком сиділи в чагарнику, і не мали уяви що відбувається, адже противників поруч не було.

Раптом вони почули крик — із-за дерев вискочив Митько із прапором, а за ним мчав цілий гурт «зелених». Виявляється Митько в лісі знайшов замаскований окоп біля якого ріс дуб. Митько причаївся в гіллі дуба і слідкував за грою. Коли схопили Генку противники вирішили переховати прапор у стіні, а до цього він був схований в окопі. Але вирити в стіні заглиблення противники не могли, бо не було лопати. І поки вони ходили за лопатою, Митько зірвав з охоронця прапору погони, і ухопивши прапор почав тікати. Звісно за ним почали гнатися «зелені». Митько бігав лісом, а потім, влетів у кущі, де сиділи Сергій і Славко. Хлопці думали як бути далі, бо до річки вони могли не добігти, їх оточували «зелені». Хлопцям було шкода програвати, тим паче що прапор був у їх руках, але добратися до річки і переплести на свій бік вони не могли.

І раптом Славко, котрий за весь час не зронив і слова, Славко, котрий спершу скиглив, що йому хочеться їсти, а потім, що йому хочеться спати, цей тюхтій, вайло і мамій, цей здобувач призів і всяких там перших місць, швидким рухом зняв з древка полотнище, тицьнув його Митькові, гукнув: «Хлопці, не висовуйтесь іще п’ять секунд!» — і кинувся із самим древком геть від нас просто на відкрите. Мов навмисне, він опинився на виду у всіх трьох груп. Славко гайнув просто у луг, Митько і Сергій розуміли, що він не втече від «зелених». І тільки через кілька хвилин Сергій зрозумів геніальну ідею Славка. Противники не знали, що хлопців у кущах троє, і всі-всі, хто ловив зараз Славка, думали, що вибіг із кущів той, хто й сховався в них, що женуться вони за тим, хто викрав прапор. Митько і Сергій вискочили з кущів і помчали до річки. Противники були ошелешені, але ніяк наздогнати Митька і Сергія не могли. Хлопці заскочили у ворожий човен і перепливли на свій берег, де її чекали радісні товариші і вожаті. «Митько стає на повен зріст на кормі, і в руках у нього розгортається за вітром, пручається і тріпоче ворожий прапор! Ми кричимо «ура!», той крик підхоплюють і в човні, і на березі, і далі, в лісі, і далі — аж у самому Києві, здається, лунає той гук. До цього могутнього багатоголосся приєднується ще одне тоненьке «ура!» — з того берега, звідки ми щойно припливли. А я обертаюсь, і бачу — то кричить наш Славко! Славко із нашого намету! Славко з нашого найкращого намету…».

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!