Розділ «Афоризми»

* * *

Не любить серце, не бачачи краси.

* * *

Що вподобав, на те й перетворився.

* * *

Не за обличчя судіть, а за серце.

* * *

Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце — справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий; серце вепрове — вепр, хоч подоба бобра.

* * *

Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?

* * *

Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.

* * *

Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?

* * *

Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.

* * *

Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.

* * *

Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.

* * *

На новий путівець шукай нові ноги.

* * *

Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого соку?

* * *

Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?

* * *

Не називай солодким те, що породжує гіркоту.

* * *

Вірю, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, аніж батько, коли карає, і що фальшива позолота блищить краще від самого золота… Але згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».

* * *

Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.

* * *

Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.

* * *

Тінь яблуні не заважає.

* * *

Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.

* * *

Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.