Розділ «Афоризми»

* * *

О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!

* * *

Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.

* * *

У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.

* * *

Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.

* * *

О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках!

* * *

Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

* * *

Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.

* * *

Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!

* * *

З видимого пізнавай невидиме.

* * *

Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись…

* * *

Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.

* * *

Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.

* * *

Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.

* * *

Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

* * *

Мудрець мусить і з гною вибирати золото.

* * *

Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.

* * *

Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.

* * *

Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.

* * *

Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?

* * *

Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.